Ім\’я Світлани Тихонівни належить не тільки Україні.
22 квітня ц.р. на 81 році життя перестало битися серце Світлани Тихонівни Кириченко, великої людини, письменниці, дисидентки-шестидесятниці, активного учасника правозахисного руху, люблячої дружини, матері та бабусі. Разом із сім\’єю вона пройшла надзвичайно тяжкий шлях боротьби з радянським тоталітаризмом, але при цьому зберегла щиру людяність і глибоку віру в справедливість та українську мрію.
Світлана Тихонівна народилася 31.10.1935 р. у м. Києві; у 1957 р. закінчила Київський університет ім… Т. Шевченка по спеціальності – українська філологія. Пані Світлана працювала в Інституті літератури АН Української РСР, де познайомилась і здружилася із людьми нової української формації – І. Світличним, Л. Коваленком, Ю. Бадзьом, В. Стусом, які познайомили її зі своїми національно-демократичними поглядами. Так вона стала на шлях боротьби за українську національну ідею і присвятила їй всю решту свого життя.
Серед цих нових ідейних українців пані Світлана найшла свою жіночу долю – вірного чоловіка, друга та однодумця – Юрія Васильовича Бадзя. Вона створювала умови, а він у 1972-1979 рр. писав політичний трактат «Право жити», в якому відстоював право українців жити у своїй національній державі. За це був засуджений і в 1979-1988 рр. відбував покарання в радянських тюрмах і таборах. До кінця днів Світлани Тихонівни пан Юрій був біля неї та нею опікувався – по суті героїчний вчинок і предмет для наслідування всім українським чоловікам.
Про творче і громадське життя в Україні аж до виходу Юрія Васильовича на свободу в 1988 році, про друзів-шестидесятників та їх родини тощо пані Світлана талановито описала в своїй автобіографічній книзі «Люди не зі страху. Українська сага: Спогади» (К.: Смолоскип, 2013. – 920 с.). По суті цією книгою вона внесла вагомий особистий вклад у формування історичної пам\’яті українського народу, яка є невід\’ємною складовою його нового демократичного світогляду.
Без книги Світлани Тихонівни, як і книг інших дисидентів-шестидесятників (Ю. Бадзя, Б. Гориня, І. Дзюби, М. Руденка і т.д.), народна пам\’ять навряд чи зможе встановити історичний зв\’язок, наприклад, поколінь 1910-1940-х рр. з поколіннями 1950-1980-х рр., а цих поколінь – з сучасними і майбутніми поколіннями. Тому державні та громадські інституції, що відповідають за історичну пам\’ять народу, мають дбати про поширення знань про книгу пані Світлани та праці інших представників руху шестидесятників.
З професійної точки зору зазначена книга Світлани Тихонівни, без сумніву, є надзвичайно цікавою для фахівців-істориків, літераторів та інших гуманітаріїв. Але особливо вона цінна, на нашу думку, для сучасних українських юристів, зокрема, суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів, а також – вчених.
Власне, у книзі пані Світлани є те, чого бракувало радянським (на жаль, бракує і сучасним пострадянським) юристам, які нерідко за горами законів не бачили (чи не бачать) людини, не вважали (чи не вважають) за належне поважати її гідність і права. Це – українське природне право, яке вона розглядала як втілення одвічного права справедливості, рівності, свободи, української ідентичності тощо.
На жаль, українська юридична наука практично нічого не написала про доктрину українського природного права, сформовану Світланою Тихонівною та іншими дисидентами-шестидесятниками (насамперед, Є. Сверстюком, М. Мироновичем тощо). Можливо це залишки страху перед старою радянською системою, яка ще, на жаль, не відійшла. А без цієї доктрини юридична наука не може розробити більш-менш успішні проекти реформ правової системи, яку позитивістськими законами, як підтверджує досвід, ніяк не виправити.
Очевидно, що благородне ім\’я Світлани Тихонівни Кириченко буде назавжди написано на скрижалях української суспільно-політичної історії. Насправді, вона належить не тільки Україні, а й чесним людям усього світу, які борються зі злом. Тому голос пані Світлани не вмре, не загине, бо він вже почутий. А ще більше його будуть слухати наступні покоління українців, які побудують демократичну, соціальну, правову державу і для яких завжди буде пам\’ятним добре ім\’я Світлани Тихонівни…