«День Росії» – це «день війни».
Перенесення Дня Росії на день, пов\’язаний з подією, що сталася на чужій землі, немов би ставить перед путінською імперією зрозумілу задачу — «звільнення», а простіше кажучи — окупацію України
Російські комуністи запропонували перенести дату головного національного свята країни — Дня Росії — з дати прийняття Декларації про державний суверенітет РРФСР на День Хрещення Русі.
Ця пропозиція може здатися дивною — особливо коли йде від представників партії, що знищувала церкви і вбивала священиків. Але насправді все дуже логічно. День Росії зараз — це свято ні про що.
Він пов\’язаний з однією з дат, яка відзеркалила протистояння двох російських центрів влади — горбачовського і єльцинського. Ніякого суверенітету від Радянського Союзу Росія, природно, не хотіла. Вона і була Радянським Союзом.
Просто в цей момент російське керівництво докладало усіх зусиль, щоб послабити Горбачова, а більшість росіян вже вірило в нового «царя» і чомусь не мало сумніву, що в нього повірять і жителі «околиць» — раз так хоче «старший брат».
Те, що результатом суверенізаційних процесів і боротьби двох російських центрів влади стане крах СРСР, стало шоком і для Єльцина, і для його співвітчизників. Рядові росіяни досі вигукують «яку країну втратили».
При цьому від Декларації про суверенітет вони могли бути в повному захваті. Невміння побачити причини і наслідки своїх власних вчинків — головна риса російського політичного мислення.
При такій каші в голові ніхто в Росії не скаже вам, що ж святкується 12 червня. Яка Декларація? Про який суверенітет? Від кого? Якої РРФСР? А ось День Хрещення — це логічно. Адже хрестили не в Москві. Хрестили — у Києві.
Перенесення Дня Росії на день, пов\’язаний з подією, що сталася на чужій землі, немов би ставить перед путінською імперією зрозумілу задачу — «звільнення», а простіше кажучи — окупацію України.
Адже ясно ж, що якщо цей — головний — день в історії Росії — пов\’язаний з Києвом, так Київ потрібно «звільнити від бандерівців». Ну і ще виправдовується окупація Криму та інші бандитські дії путінського режиму.
Те, що з такою пропозицією виступили комуністи, теж цілком логічно. Адже їхнім головним завданням було відновлення Російської імперії під червоним прапором. Церква їм була в цьому процесі не потрібна — так вона і Романовим була не потрібна, вони знищили інститут патріаршества і перетворили церкву в придаток до свого двору.
Коли Сталіну під час війни знадобилася церква, він без проблем дозволив обрати патріарха — і це після знищення більшої частини священиків в роки більшовицького терору. А для колишніх комуністів, які встановили свою владу в Росії в роки Єльцина і Путіна церква — головний союзник.
І не випадково представники РПЦ вже підтримали ініціативу КПРФ. Комуністична партія і Російська Православна Церква — два головні стовпи російського мракобісся. Залишається тільки дізнатися, якої думки про те, що відбувається, сам Путін і що для нього є важливішим — легітимізувати саму ідею постійної війни і святкувати право на анексію або залишатися спадкоємцем Бориса Єльцина. Вибір Путіна і покаже, від яких шарів номенклатури він сьогодні більше залежить.