Турція залишається авторитарною державою.
Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган підписав законопроект, що знімає недоторканність з депутатів парламенту. Цей цілком передбачуваний крок турецького лідера наближає його до мети — перетворення Туреччини в президентську республіку і встановленню фактично одноосібної влади.
Для такого перетворення необхідні конституційні зміни, на які Ердоган розраховував піти після недавніх парламентських виборів. Але його партія не змогла отримати необхідної для таких змін кількості голосів.
Однак тепер у Ердогана з\’являється можливість видалити з парламенту депутатів з Партії демократії народів — єдиної сили, яка захищає інтереси численного курдського населення.
У разі переформатування парламенту в ньому з\’явиться необхідна більшість. І навряд чи депутати, які розуміють, що завтра вже можуть опинитися в «холодній», будуть чинити опір волі президента.
Ухвалення закону про зняття недоторканності було б неможливим, якби партію президента не підтримала опозиція. Народно-республіканська партія, яка виступає за збереження світської держави і розділення влади, вирішила, що боротьба з курдами важливіша за демократію.
Це більше ніж злочин, це — помилка. У нашій країні в ролі турецької опозиції виступає незріле українське суспільство.
Вражає, як люди, що виступають за демократію і проти авторитаризму, одночасно виявляються прихильниками відмови від недоторканності депутатів. Важко зрозуміти, чого в такій позиції більше — дурості або ретельно приховуваного прагнення до диктатури, до «сильної руки».
Але заперечувати, що ідея зняття недоторканності в буквальному сенсі опанувала маси, не буде ніхто.
Практично всі провідні політичні сили країни обіцяють проголосувати за це рішення під час усіх виборчих кампаній останніх років — а потім вишукують можливості для обману виборців. Від дурості відмови від недоторканності українців не вилікував навіть Майдан.
Якби в нашій країні було б більше відповідальних політиків, а не популістів, які потурають громадській незрілості, обов\’язково знайшовся б хтось, хто сказав би, що недоторканність депутатів — необхідна умова для розвитку демократії.
Що за існуючої судовій системі і можливостях прокуратури позбавлення недоторканності — не просто крок до потворної диктатури і авторитаризму. Це ще й позбавлення громадян самої системи народного представництва.
Після такого рішення можна більше не проводити парламентські вибори, тому що кожен депутат виявиться залежним невід своїх виборців, а від того, хто впливає на правоохоронців. Власне, замість Верховної Ради України ми отримаємо Верховну Раду УРСР. Депутати були, а представництва не було.
Але замість того, щоб допомагати людям дорослішати, політики вважають за краще зберігати їх наївні уявлення. Так простіше — легше отримати депутатський мандат і пов\’язані з ним можливості.
При цьому саме такі «можливості» і змушують людей мріяти про зняття недоторканності — і ніхто не скаже їм, що потрібно не саджати, а змінювати. Змінювати закостенілу систему відносин в країні.
А це не зробити без повноцінної демократії, яка неможлива без збереження депутатського імунітету. І все ж цікаво чому те, що в турецьких умовах виглядає кроком до авторитаризму, в українських означає крок до демократії?