А також про поразку в війні.
Пам\’ятаю 1985 рік, коли я, ще першокурсник, вже добре знав, що значить Афганістан, адже похоронки з війни приходили й до України. Стаття Леніна «О поражении своего правительства в империалистской войне» тоді мене зачепила настільки, що я чи не вперше відчув, яку пропагандистську муть нам намагаються засунути в голову на лекціях з історії КПРС.
Стаття в УП «Чому Захід має відмовити Порошенку у фіндопомозі та безвізовому режимі» є не менш парадоксальною, ніж одіозна робота Леніна. Як справжня пропаганда вона мимоволі зміщує акценти, починаючи від самого заголовку.
Зверніть увагу – заголовок вже програмує на брехливу тезу нібито Захід надає безвізовий режим, але не всій Україні, а… Петру Порошенку. Так ніби у цьому безвізовому режимі зацікавлений виключно Президент.
За даними звіту Єврокомісії навіть у буремному 2014 році українцям видано 1 360 000 шенгенських віз. Більш свіжої статистики я не маю, але сумнівно, щоб число виданих шенгенів упало менше мільйона. Хочу відзначити, що переважна більшість цих віз є туристичними короткостроковими.
Тепер перечитайте ще раз заголовок, де автори закликають не надавати безвізовий режим. Перечитайте, бо насправді це зачепить не лише Президента, але й понад мільйон громадян України.
Ще більш неадекватним виглядає заклик не надавати фінансову допомогу. Опустимо, що фінансова допомога надається, нібито, не державному бюджету, а Петру Порошенку – це настільки абсурдне твердження, що його навіть не потрібно спростовувати.
Звертаю увагу на інше – отримання фінансової допомоги від Заходу стосується інтересів вже не одного мільйону, а всіх 45 мільйонів українців. Фіндопомога – це не тільки утримання стабільності гривні, що відповідно стримує зростання цін. Макрофінансова допомога має прямий вплив на обороноздатність та національну безпеку.
Невже політичні дискусії та політична лють у нас дійшли того рівня, що хтось бажає поразки Україні в цій жахливій війні?
І тут самий час повернутися до заяв Володимира Леніна, які так обурили мене ще на першому курсі. Понад 100 років тому в Женевській газеті «Соціал-демократ» вийшла його стаття «О поражении своего правительства в империалистской войне»
15 липня 1915 року Володимир Ленін писав: «Революционный класс в реакционной войне не может не желать поражения своему правительству. Это – аксиома. И оспаривают ее только сознательные сторонники или беспомощные прислужники социал-шовинистов»
Що ж, на відміну від авторів «Європейської правди», я антикомуніст і належу до тих, кого б точно критикував Ленін, бо я не бажаю поразки своєму уряду в українсько-російській війні.
Час ставати дорослими і усвідомити що в країні живуть не лише чиновники, які уникнуть електронного декларування.
Та й чи уникнуть – це також питання. 11 серпня Президент дав чіткий політичний сигнал на підтримку Е-декларування. А 15 серпня прем\’єр-міністр адекватно відреагував серією управлінських рішень.
Таким чином є політична воля для вирішення проблеми, яка обурює не тільки авторів Європейської правди, але й Президента, поразки якому вони так бажають.
Обговорюючи цю статтю, несподівано отримав інформацію, яку написала відомий медіа-експерт Марійка Мицьо, з США, яку я знаю вже багато років. За її словами Європейська правда два місяці тому завершила реалізацію останнього гранту.
В такому разі, на відміну від ЄП, я щиро бажаю отримання Європейською правдою нової «фінансової допомоги», тобто нового гранту.
Бажаю, бо мене завжди насторожує невідоме фінансування, на відміну від грантової підтримки Євросоюзу, яка завжди прозора.