Доля скандального закону в руках суддів.
Вчора в КСУ відбулась відкрита частина розгляду справи щодо конституційності норм Закону 1006-VIII (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку у багатомандатному окрузі) . Далі судді вже у закритій частині пленарного розгляду вирішуватимуть, чи буде в Україні діяти диктатура партійних вождів.
Розумію, що шансів на позитивний розгляд нашого із колегами з «Народного контролю» подання надто мало. Адже цей драконівський закон, що був ухвалений із рекордною кількістю спроб і лише завдяки голосам «кнопкодавів», – замовлення нинішньої влади.
На Банковій не полишають ідею отримати повний контроль над Парламентом. Відповідно, маючи прямий вплив на суддів КСУ (половина з яких разом із головою мали давно пройти люстрацію, і самі постати перед судом за «благословення» Януковича на узурпацію влади), можуть спонукати суддів до потрібних, а не правових рішень.
Як показала відкрита частина засідання КСУ, в антиконституційності цього закону мають сумніви лише пан Селіванов, котрий є постійним представником ВРУ в КСУ. А переважна більшість експертів (навіть тих, що були залучені до розгляду справи не ініціаторами позову) виступили ЗА скасування Закону, адже він суперечить одразу кільком статтям Конституції. А саме:
ст. 5 Конституції України – адже дозволяє змінювати результати виборів вже після виборів. Умовно кажучи, Закон дає змогу керівникам партій спочатку вносити у свої списки одних людей, які викликають довіру в громадськості, а вже після оголошення результатів виборів забирати у обраних осіб мандати, посилаючись на «екстрене рішення партії».
ч. 3 ст. 22 Конституції України – бо обмежує виборче право громадян, дає змогу не виборцям, а керівникам партій вирішувати, кому із запропонованих кандидатів «заходити у парламент», а кому – ні.
ст. 58 Конституції України – через зворотню дію в часі (а згідно КУ зворотню дію в часі мають лише ті законодавчі зміни, що стосуються послаблення відповідальності громадян перед законом). Цей же Закон дає змогу «заднім числом» переглянути списки кандидатів у депутати на виборах, що вже відбулись.
Як би пафосно це не звучало, але закон про «партійну диктатуру» повністю руйнує систему парламентаризму. Він робить кожного кандидата-списочника заручником «вождя партії», від якої він балотувався.
Враховуючи це, на наступних виборах (коли б вони не відбулись) ми можемо отримати ситуацію, що партії влади сформують «красиві списки», але по факту, пропустять у Парламент лише «своїх» кишенькових депутатів.
Зазначу, що я сам є лідером політичної партії і, за логікою керманичів нашої країни, мав би підтримувати цей Закон, а не боротися за його скасування.
Але якщо ми будемо ставити політичні преференції вище інтересів країни, одного дня хтось та й не витримає. Питання лише в тім, хто впаде першим – нинішня влада чи країна, що стала бізнесом для «нових» псевдоеліт.