hronika.info
Сергей Дацюк
Все статьи автора
Мнения

Україні на Європу сподіватися не потрібно

Європа у глибокій кризі.

Суперечливі, драматичні чи навіть трагічні обставини не є приводом для відмови від мислення, рефлексії та творчої уяви. Навпаки, саме такі обставини мали би стимулювати до проявлення цього всього.

Дезорієнтація і розгубленість в суспільстві опановують персональну свідомість лише тоді, коли невміння чи відсутність звички творити новий дискурс призводить до втрати розуміння своєї соціальної позиції і відповідно до пасивності.

В такому разі ситуація перетворюється на цугцванг в умовах цейтноту. Цугцванг це коли всі очевидні ходи ведуть до погіршення позиції, а цейтнот це відсутність часу для обдумування ходів.

Мені не вдається переконати українську громаду та український креативний клас в тому, що Україні на Європу сподіватися не потрібно. Європа знаходиться в найпотужнішій інтелектуальній кризі з часів дуже давнього минулого.

Безперервно декілька століть поспіль Європа являла собою потужний інтелектуальний генератор для людської цивілізації. Тепер функція загальнолюдського інтелектуального генератора Європою втрачена. Звичка оглядатися на Європу це лише інерція мислення і не більше того.

Навіть в той час, як США вели з СРСР холодну війну, Європа долала націонал-соціалізм та комуно-соціалізм мисленнєво. Німецькі філософи розвивали нові ліві ідеї, французькі мислителі формували нову філософію постструктуралізму-постмодернізму, яка успішно руйнувала фундаменталістську природу тотальних філософських концептів XIX та XX століть, зокрема і марксизм.

Зрештою створений для нібито благої справи глобалізований постмодернізм і призвів до нинішньої інтелектуальної поразки Європи через створення в мисленні фундаментального когнітивного бар\’єру – закриття мисленнєвого доступу до розмитих аструктурних засновків і допуск множинності істини.

Втрата критичного мислення через концептуальний релятивізм та інфляцію істини вперше була створена саме в постмодернізмі, а зараз Росія, ісламський світ та Китай просто реалізують ці підходи, руйнуючи ліберальний світопорядок.

Сама назва 90-сторінкової доповіді «Пост-правда, пост-Захід, пост-порядок» до Мюнхенської конференції з безпеки 2017-о року створює глибоку відразу і небажання навіть брати в руки цей так званий документ. Постмодерністське лайно нині не заслуговує навіть на прочитання – самої назви вже досить.

Розуміння в будь-який час і в будь-якому місці настає тільки тоді, коли люди здатні впізнавати нові суті, бачити за ними нові смисли і давати їм нові імена – така роль, перш за все, філософії. Якщо люди оперують словами «пост-правда», «пост-Захід» і «пост-порядок», то це вже інтелектуально мертві люди. Вони в принципі неспроможні ані мислити, ані приймати виклики, ані гідно відповідати на ці виклики.

Не існує ніякої «пост-правди», існує правда або брехня. «Пост-правда» це симулякр, який Росія впарює Європі. Не існує «пост-Заходу», існує Китай, ісламський світ, США в ізоляції чи, скоріше за все, єдине людство, яке має пройти через період постмодерністської дезорієнтації. Не існує ніякого «пост-порядку», існує нинішній порядок і може існувати хаос як становлення нового порядку – мережевий світ з анклавами самодостатніх громад, які контролюють глобально функціоналізовані корпорації та архаїчні відмираючі держави.

Жодна посадова особа та жодне інституціональне живе створіння з території України не навчене творити новий дискурс. Приїхавши в Європу з України, воно здатне лише транслювати бла-бла-дискурс. І воно навіть не розуміє, що найперша війна, що точиться в Україні – це дискурсивна війна. І що Європа спрагла за новим дискурсом. І що Україна творить новий дискурс. От тільки українські живі інституціональні створіння, заскочені олігархічним консенсусом, не здатні навіть транслювати в Європу цей новий дискурс з України.

Україна в світ транслює звужений до ситуації російсько-української війни дискурс приниження – модель компромісу від Пінчука, модель поразки від Артеменко. Модель громадської перемоги у російсько-українській війні, яка присутня в Україні, розробляється українськими експертами та деякими політиками, в світ не транслюється. Бо на заваді цьому стоять українські інституціональні створіння, які своїм бла-бла-дискурсом створюють домінуючий «білий шум». На заваді цьому також стоять абсолютно неспроможні до цивілізаційної рефлексії європейські політики.

Україна не може перемогти Росію, бо на заваді цьому стоїть Європа, яка вдає з себе друга України, водночас і друга хорошої Росії, а насправді є найзлішим ворогом України.

В інтелектуальному плані Європа мене більше не цікавить. І цю огиду я з усіх сил хочу передати українській громаді.

Подалі від Європи, подалі від Росії. Україна має бути спільником нової індустріалізації Китаю та технологічних проривів США. Соціальні інновації української громади можуть прислужитися цим локомотивам людської цивілізації.

Виграти нинішню війну з Росією Україна може, перш за все, соціальними інноваціями та дискурсивно. Не вигравши інновативно та дискурсивно, не має сенсу навіть сподіватися на якусь стратегічну перемогу.

Джерело

Рекомендуем прочитать

TikTok в США всё? Законопроект уже принят

OSHU

«Шляпа MAGA» и другие мифы: ИИ вводит в заблуждение избирателей

OSHU

Если вы ищете дешёвый дом на Гавайях, попробуйте лавовую зону

OSHU