Українські політики не люблять непопулярних рішень.
За всю історію моїх спостережень, тобто з 1989 року, йти проти тренду наважилися лише поодинокі політичні сміливці.
Такі люди завжди викликають лють в одних і щиру повагу в інших. Один із них, наприклад, Віктор Пинзеник, ще у далекому тепер 1996 році чесно заявив про необхідність підвищення пенсійного віку…
Тому я був дуже вражений, коли 5 фракцій нині діючого парламенту після виборів 2014 року підписали коаліційну угоду, де запрограмували підвищення цін на газ та електроенергію.
Нагадаю, документ, який тоді парафували та підтримали БПП, Народний Фронт, Самопоміч, Радикальна партія та Батьківщина містив Розділ 12 з таким текстом у п2:
2. Поетапна ліквідація перехресного субсидіювання і вирівнювання цін на природний газ та електричну енергію. Поступова ліквідація перехресного субсидіювання шляхом встановлення цін і тарифів для всіх споживачів, включаючи населення, на економічно обґрунтованому рівні та одночасне здійснення переходу до адресних дотацій соціально вразливим верствам населення…
Вже через кілька місяців 26 лютого 2015-го на виконання Коаліційної угод НКРЕКП схвалила рішення про 5 етапів підвищення (вирівнювання) цін. Можете перевірити через google – тоді це жодних протестів політиків з коаліції не викликало.
Тверезо розуміючи необхідність енергетичної незалежності та скасування дотацій, вони підтримували рішення НКРЕКП, як своє власне, адже пару місяців тому вони самі голосували за Коаліційну угоду.
Це було 26.02.15, коли до виходу Радикальної партії з коаліції залишалось півроку, а до виходу Батьківщини та Самопомочі, що остаточно вбило уряд Яценюка, залишався ще цілий рік.
Нагадую про це спеціально, бо сьогодні ввечері ми можемо спостерігати справжній шабаш політичного лицемірства коли не критикуватиме підвищення цін хіба лінивий. Але частина з критиків ніколи не признаються, що це рішення політично запустили вони.
Кажучи політологічною мовою – всі члени тодішньої коаліції, включаючи теперішню опозицію Радикальну партію, Самопоміч і Батьківщину – несуть політичну відповідальність за сьогоднішнє підвищення цін.
До слова, у мене це викликає повагу – для користі держави інколи треба робити не те, що всім подобається, а те, що треба зробити.