Зараз країна має так звану «малу сировинну економіку».
Натрапив на звіт Міністерства економіки про візит урядової делегації до Хорватії. Перша новина була доволі приємна: Гройсман домовився, що Україна долучиться до формування нового газового коридору “Хорватія-Угорщина-Україна”. Він передбачає використання потужностей LNG-терміналу на хорватському узбережжі. За умов гострого «газового» україно-російського протистояння кожна новина про диверсифікацію газових надходжень додає позитивних ноток. Водночас інформація про торгівельну співпрацю між нашими країнами черговий раз змусила задуматися: яке ж економічне майбутнє нашої держави?
З одного боку — Україна має позитивне торгівельне сальдо з Хорватією. Обсяги експорту товарів до Хорватії — 7,05 млн дол. А з іншого боку, перша п’ятірка у структурі експорту черговий раз довела: Україна — сировинний європейський придаток. Судіть самі, ми постачаємо до Хорватії: прокат плоский, гарячекатаний — 36,8%, труби порожнисті, безшовні -— 7,9%, бутлі та інші ємності, скляні — 5,8, парасольки — 5,4%, машини пральні — 4,4%.
Ситуація з Хорватією, на жаль, типова для країни. В українському експорті вже багато десятиліть поспіль домінують продовольчі товари та сировина для їх виробництва. Згідно інформації Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, структура українського експорту за 2016 рік була наступною: чорні та кольорові метали — 45,4% та вироби з них — 24,1%. При цьому обсяги експорту продовольчих товарів та сировини для їх виробництва з кожним роком зростають як в абсолютному, так і у відносному вимірі.
Набагато гірша ситуація із експортом високотехнологічних товарів або продукції, яка має високу додану вартість. Так у структурі експорту «машини, устаткування, транспортні засоби» складає 8,2%, а “Промислові вироби» 1,4%.
Натомість Україна продовжує нарощувати обсяг імпорту всіх товарних груп крім мінеральних продуктів та категорії «різне». Найвищі темпи зростання продемонструвала товарна група «Машини, устаткування, транспортні засоби» — 137,9%.
Ця статистика черговий раз засвідчила системні проблеми в структурі економіки нашої держави. Після її катастрофічного падіння на початку 90-х, що склало майже 40% ВВП, ми так і не змогли відновити промисловий потенціал країни.
Технологічна деградація призвела до того, що ми втратили не лише окремі підприємства та наукові комплекси, а цілі галузі. Ключові втрати понесли у галузях, які дозволяють нарощувати темпи ВВП: мікроелектроніка, машинобудування, роботехніка, автоматика. Перелік можна продовжувати.
Нинішня структура економіки сприяє лиш незначному щорічному зростанню ВВП. Наприклад, зростання ВВП на 2,4%, яке забезпечив Уряд протягом останніх півроку, гарний показник після падінь, але не достатній для економічного прориву. Як показує приклад Азіатських тигрів, ріст ВВП має складати не менше 9-14% ВВП щорічно протягом 5-7 років.
Вихід з проблеми там, де вона і почалась – у структурі економіки
Економісти дискутують про три види моделей, які можуть замінити нинішню сировинну модель.
Фрітрейдерство або вільний ринок
Передбачається запуск економіки з використанням моделі «попит-пропозиція». Йдеться про твердження, що у разі розвитку міжнародної торгівлі виграють усі країни. В умовах торгівельних стосунків за цією моделлю будь-яка особа, група осіб або держава можуть вільно ввійти в ринкові відносини. Тобто купувати товари, продавати або обмінювати за вільними цінами. Їх автономно встановлюють контрагенти незалежно від тарифних і нетарифних бар\’єрів окремого національного ринку (митних зборів, адміністративних та інших приписів).
Економічний націоналізм або Національний протекціонізм
Суть його полягає у розвитку національного промислового виробника, у переході від сировинної моделі до економіки з високою доданою вартістю. Його послідовники вважають, що держава має надавати підтримку реальному сектору економіки шляхом цільового стимулювання українського промислового виробництва. Акцент потрібно робити на повернення виробничих потужностей. Зокрема у сфері машинобудування.
До речі, схожу економічну тактику почав застосовувати Трамп в Америці.
Інноваційно-технологічний
Передбачає впровадження цільових державних програм і надання податкових преференцій, залучення додаткових інвестиції. Мета — розвиток та підтримка інноваційних та високотехнологічних секторів економіки.
Акцент інноваційного розвитку робиться на інформаційно-комунікаційні технології, нанотехнології, виготовленні наноматеріалів та аграрному секторі. Впровадження податкового стимулювання розвитку “зеленої економіки”, як основи інноваційного розвитку.
Уряд та парламент в найкоротші терміни має визначитись, яку модель економіки вони мають запропонувати країні. Але яка б стратегію вони не обрали, вона не спрацює без чотирьох ключових умов! Ставка — на людський капітал! Запуск ринку землі! Подолання корупції та встановлення Верховенства права!
Якщо не змінити структуру економіки в найближчі роки — країну чекає економічне згасання та остаточне закріплення місця сировинного придатку Європи та Світу.