Візит Порошенка до Вашингтону має в цьому важливу роль.
США почали допомагати Україні практично одразу після анексії Криму. У Вашингтоні робили ставку на амуніцію та обладнання, які можна було використати для охорони та захисту державного кордону. Припускаю, що адміністрація Барака ОБАМИ не лише намагалася стримати офіційний Київ від активних дій на Кримському півострові, але і сама не зовсім усвідомлювала масштаб російських прагнень щодо України.
ПОРОШЕНКО у вересні 2014, після трагічних подій під Іловайськом під час виступу у Конгресі США наголосив на необхідності поставок летальної зброї та отримання Україною статусу головного союзника поза НАТО. Адміністрація ОБАМИ не ризикнула продемонструвати підтримку нашої держави у такий спосіб, хоча і додала до номенклатури поставок для потреб ЗСУ контрбатарейні радари та позашляховики Humvee.
Під час президентства Барака ОБАМИ найбільш послідовно за постачання летальної зброї Україні висловлювався сенатор Джон МАККЕЙН та окремі представники Пентагону. В цьому немає нічого дивного, адже лауреат Нобелівської премії миру Барак ОБАМА навряд чи міг собі дозволити ескалацію відносин з Росією, яку могло спричинити рішення про надання Україні летальної зброї.
Заокеанські аргументи проти постачання летальної зброї були та залишаються достатньо стереотипними: від нагадування про те, що Україна входить до першої десятки світових експортерів озброєння, до висловлювання занепокоєння про можливе потрапляння американської зброї до рук росіян. Можна пригадати відому фразу «Хто хоче – шукає можливості, хто не хоче – причини».
США ведуть з Росією власну геополітичну гру, у якій Україна є лише одним з майданчиків. Дональд ТРАМП, схоже, не має чіткого бачення у питанні постачання летальної зброї України, а його численні опоненти мають наміри використати цей фактор хіба що у політичних іграх. Цією перспективою добре демонструвати рішучість істеблішменту, але для захисту України вона не надто ефективна.
Вірогідною видається схема заміщення у арсеналах країн Центральної Європи танків та артилерійських систем радянського виробництва новітніми американськими аналогами за умови їх передачі Україні. Цей алгоритм запропонував американський військовий аналітик Філіп КАРБЕР. Проте станом на сьогодні Україна отримала лише від Литви кілька сотень кулеметів та боєприпаси до стрілецької зброї.
Все це означає, що протягом ближчого часу ми спостерігатимемо за двома тенденціями: політики випромінюватимуть оптимізм щодо постачання Штатами летальної зброї (тут особливо відзначився ПАРУБІЙ, який припустив навіть розміщення американських військових на українській території), а військові будуть розраховувати на власні сили та українські арсенали і чи це якось пов’язано з «новим форматом АТО»?