Судячи по всьому, не остання його сторінка.
Україна – дійсно друга Батьківщина відомого політика, і тут йому виявилося дещо затісно. Успіх перетворень у Грузії, здійснених за президентства Саакашвілі, полягає у наявності у нього команди з парламенту та уряду однодумців, талановитих реформаторів та прагнення народу Грузії до змін. Після завершення двох президентських каденцій екс-президент логічно опинився в Україні.
Він починав з посади секретаря Ради реформ при Президенті України, проте скоро знадобився на посаді керівника Одеської ОДА, звідки було звільнено соратника та тезку Ігоря Коломойського Палицю. У травні 2015 року Саакашвілі отримав українське громадянство, і факт формальної перевірки навряд чи когось здивує в Україні – «на Одесу» він заходив у статусі президентського друга.
Півтора роки на чолі непростого регіону не позначилися суттєвими проривами у роботі Саакашвілі. Обіцянки перетворити Одещину на «перлину Причорномор’я» не були втілені в життя, хоча у голови ОДА була унікальна ситуація – узгоджені з ним керівники обласної поліції, Одеської митниці та прокурор області. Видається, що Міхеїлу Ніколозовичу було нудно займатися господарською рутиною, його натура потребувала яскравих вчинків.
З цієї причини він виступив серед ініціаторів антикорупційних форумів, розпочав «хрестовий похід» проти Арсенія Яценюка (схоже, Саакашвілі розраховував отримати прем’єрський портфель після відставки лідера «Народного фронту»). Авантюра навколо участі соратника Саакашвілі Саші Боровика у виборах мера Одеси виявилася неефективною. Зауважу, що Міхеїл Ніколозович виступав як неформальний лідер грузинської команди реформаторів, найбільш помітні члени якої на сьогодні залишили Україну.
Саакашвілі чекав результатів парламентських виборів у Грузії, сподіваючись на перемогу своєї партії «Національний рух». Кажуть, що він навіть пішов у відпустку напередодні дня голосування та був готовий з території Туреччини тріумфально в’їхати за закликом однопартійців в якості прем’єра. Проте перемога опонентів з «Грузинської мрії», які отримали конституційну більшість, поставила хрест на амбітних планах екс-президента Грузії.
Нагадаю, що українське законодавство вимагає від претендентів на статус парламентарія або президента України проживати на території держави 5 та 10 років відповідно. У випадку Саакашвілі це означає, що до 2018 та 2023 року він не міг брати активної участі у парламентських та президентських виборах в Україні.
7 листопада 2016 року він подав у відставку з посади голови Одеської ОДА та зробив ставку на більш різку риторику на адресу Порошенка. Саакашвілі оголосив про створення партії «Рух нових сил», яку очолив, проте процес партійного будівництва не виглядає надто успішним. Політична сила поки не зуміла вийти за межі статистичної похибки.
Саакашвілі на телеканалі ZIK запустив телевізійне шоу «Інша Україна», де енергійно критикував владу, особливо не добираючи слів. Зараз воно пішло на літні канікули, очевидно, восени повернеться до ефіру, адже до ведучого буде прикута подвійна увага.
На початку травня українського громадянства було позбавлено Сашу Боровика, який має намір позиватися до Порошенка для повернення українського паспорту. Саакашвілі не сприйняв цей факт як попередження.
Стрімкий розвиток подій з втратою громадянства лідером «Руху нових сил» можна змоделювати. Петро Порошенко минулого тижня з державним візитом відвідав Грузію. Очевидно, там йому нагадали про колишнього лідера країни, якого, до речі, позбавлено грузинського громадянства після набуття українського. Паралельно радикал Андрій Лозовий звернувся до Генеральної прокуратури з запитом про претензії грузинських правоохоронців до Саакашвілі. Той разом з Валентином Наливайченком оголосив про створення «штабів спільних дій» та отримав свідоцтво Мін’юсту про перейменування партії на «Рух нових сил Міхеїла Саакашвілі». 26 липня з’явилася інформація про втрату Міхеїлом Саакашвілі українського громадянства через надання неправдивих відомостей про проблеми із законом у Грузії.
Соціальні мережі та політики в Україні відреагували по-різному, але більшість діяли у власному репертуарі. Партія Саакашвілі закликала вийти на Майдан з протестом, але шансів на його переростання у революцію об’єктивно замало. Сам Міхеїл Ніколозович пообіцяв з Сполучених Штатів, що законно повернеться в Україну. Для юриста за освітою довести правоту в українських судах буде серйозним викликом.
Очевидно, під час ухвалення рішення стосовно надання та втрати громадянства Саакашвілі не було проаналізовано його ставлення до Едуарда Шеварднадзе, який швидко перетворився з патрона на опонента амбітного політика. Дехто пов’язує втрату громадянства з різкими заявами Саакашвілі, який переходив на особистості у заочному діалозі з Порошенком. В якості апатріда (людини без громадянства) він зможе робити це за океаном, де у колишнього громадянина Грузії та України чимало впливових знайомих.