Справа одними називається переслідуванням, іншими – політтехнологіями.
Корисно нагадати, що 15 вересня до Дніпровського районного суду Києва закликали небайдужих, бо «Шабуніну загрожує 5 років в’язниці». Звісно, від української Феміди всього можна очікувати, але не вручення підозри та винесення вироку в один день. Підозра та запобіжний захід протягом 16 серпня були, причому голова Центру протидії корупції дав особисте зобов’язання.
Факт завдання тілесних ушкоджень був зафіксований на відео, Філімоненко подав заяву до правоохоронних органів, тому розгляд цієї судової справи навряд чи є «вибірковим правосуддям». Сподіваюсь, знайдуться ті, хто зможе проаналізувати вироки українських чи хоча б київських судів у подібних обставинах за два-три останніх роки.
Відомий антикорупціонер постарався використати інформаційний привід максимально ефективно, на допомогу прийшли і соратники, зокрема, парламентарій Мустафа Найєм. Той не лише розгорнув дискусію, чи є Філімоненко журналістом чи ні (подібні питання у цивілізованих країнах розглядають комісії з професійної етики), але і провів паралель між втратою Міхеїлом Саакашвілі українського громадянства та ув’язненням Юрія Луценка за президентства Віктора Януковича.
Прагнення поставити знак рівняння між Порошенком та Януковичем відрізняє і заяви Шабуніна. Той переконаний, що його переслідування замовив президент, який прагне відкату антикорупційних реформ. Голова ЦПК позиціонує себе захисником НАБУ, забуваючи, що рішення про його утворення, хай і зі скрипом, ухвалював парламент. Він фактично застосовує відомий політтехнологічний прийом «Підтягування до лідера», у якого є свої причини.
Відомий блогер Роман Шрайк влучно пожартував, що «Віталія Шабуніна засудять до 5 років у Верховній Раді». На минулих парламентських виборах він балотувався у першій п’ятірці «Громадянської позиції», на наступних цілком може претендувати на статус локомотиву партійного списку, бо тема боротьби з корупцією не втратить актуальності, а «жертв правлячого режиму» в Україні люблять.