І до наглядової ради як до найманих ним управлінців.
І це на тлі постійних закидів з боку НДО і громадських активістів щодо захмарних зарплат в НАК Нафтогаз, і супервисокої ( більше 1 млн.грн. в місяць) особисто в Коболєва. Громадська думка не хоче миритися з такою зарплатою в дердпідприємстві, хоча без ринкових зарплат не матимемо й ринкової ефективності, але коли заходиться про інші претензії то тут можна ламати списи , і навіть створювати приводи для випадів не лише з боку політичних опонентів а й потенційних партнерів. Отже:
— Коболев хоче підняти ціни на газ для населення, Уряд категорично проти – для цього немає жодних підстав
— Нічого не робиться для виведення ПАТ «Укрнафта» з кризи – видобуток падає, а Коболев нічого не пропонує для вирішення проблеми
— непрозорість: наглядова рада НАК «Нафтогаз України» саботує введення внутрішньої системи аудиту та контролю
— наглядова рада не виконує доручення Кабінету Міністрів, який є акціонером «Нафтогазу»
— наглядова рада востаннє зустрічалася з прем’єр-міністром у липні і більше жодної спроби зустрітися не було
На тлі політичних баталій не виключено, що розширення кола потенційних союзників коштуватиме нервових клітин багатьом в НАК, а ще більше — всіляким бенефіціарам котрі ховаються на других ролях, в тіні. А особливо це стає важливим при формуванні центрів впливу вже на президентську кампанію! В час стратегічного планування — кожна деталь, кожен елемент вивіряється стократно, тому попри успіхи команди НАК Нафтогаз у міжнародних судах, внутрішні реформи не повинні зводитися лише до чергових поборів населення на енергетичному ринку.