Політики не навчилися ставити національні інтереси вище партійних.
Не минуло і доби після початку вибухів (тобто доступу слідчих до зони надзвичайної ситуації не було), як представники інформаційного оточення Арсена Авакова почали вимагати відставки начальника Генерального штабу Віктора Муженка. Ситуація склалася парадоксальна: керівник потужного силового відомства руками прибічників вимагає звільнити безпосереднього керівника 250-тисячних Збройних Сил. Розглядати версію про заміну Муженка парламентарієм та куратором полку «Азов» Андрієм Білецьким, якщо чесно, навіть не хочеться – настільки вона маніпулятивна.
Зрозуміло, що подібна ситуація в інформаційному полі не могла залишитися непоміченою, і Муженко також на сторінці у facebook відповів, що звинуватити його та підлеглих у бездіяльності не вдасться. Нагадаю, що начальник Генштабу після початку вибухів у Калинівці вилетів на місце вибухів.
Ситуація ускладнюється тим, що БПП та «Народний фронт» продовжують не надто успішні переговори про утворення єдиної партії влади. У кожної з політичних структур є свої переваги та недоліки, проте немає глибокої історії перемоги, вони швидше успішно повторюють провали українських партій влади попередніх років. Прагнення зіграти на підвищення на тлі катастрофи навряд чи засвідчує високий рівень патріотизму «фронтовиків».
Ще один нюанс – диверсії та терористичні акти мають головним наслідком суспільний резонанс. Якщо українські політики і зараз починають з’ясовувати стосунки, даючи противникові можливість просто ретранслювати їхні слова, то щось у їхній поведінці складається не так.