Про документи з архівів КДБ.
Серед страшних ленінських документів якраз особливо жорсткі накази були по знищенню співвітчизників. Наприклад, «спалити Баку повністю», «брати в тилу заручників, ставити їх попереду частин червоноармійців, що наступали, стріляти їм в спини», «посилати червоних головорізів в райони, де діяли «зелені», «вішати під виглядом «зелених» («ми потім на них і звалимо») чиновників, багачів, попів, кулаків, поміщиків. Виплачувати вбивцям по 100 тисяч рублів».
Примітно, що гроші за «таємно повішеного» (перші «ленінські премії») були єдиними преміальними в країні. А на Кавказ Ленін періодично відправляв телеграми наступного змісту: «Переріжемо всіх».
Пройшло сто років, світ змінився – але нітрохи не змінилася жорстока, брехлива, антилюдяна система управління Росією, започаткована кривавим «вождем пролетаріату».
4 березня 2014 року президент Росії Володимир Путін заявив, що скористається своїм правом введення військ в Україну тільки в крайньому випадку. Як повідомляв тоді федеральний телеканал Росія, Путін відзначив, що таким випадком може стати необхідність захистити українських громадян. «І нехай хтось з українських військових спробує стріляти у своїх людей, російські військові стоятимуть позаду людей, не спереду, а ззаду», – відзначив Путін.
Після анексії Криму він сказав, що Крим знаходиться у занепаді і процитував нібито місцевих мешканців, які казали, що «шахтарі приїжджали, їм все одно, вони махнуть там півсклянки – і на пляж». Вже тоді мешканці Донбасу мали б задуматися над тим, як ставиться до них Путін. Але висновків, на жаль, зроблено не було…
Через сто років за ленінськими інструкціями діють на Сході України терористи «ЛНР-ДНР». Вони ведуть бої, розташовуючи «Гради» поблизу житлових будинків, шкіл та лікарень. Ведуть обстріли житлових кварталів українських міст, в результаті чого страждають звичайні люди, які не хотіли цієї війни, не чекали «порятунку з Росії».
Мої краяни спокійно жили в українському Луганську, працювали, народжували дітей. Тепер вони потерпають від нестачі води, у них немає роботи і ліків, але на все те Путіну начхати.
Радянській системі влади все одно, чи якась там окрема людина буде жити, чи помре від голоду і холоду, навіть якщо цих людей мільйони. Для пострадянських функціонерів люди не мають ніякого значення.