На кону – вибори президента України.
Заява заступника голови СБУ Віктора Кононенка про наміри Росії використати вибори в Україні для дестабілізації ситуації зустріла чимало скептичних оцінок. За великим рахунком, дарма, оскільки для Кремля політичне підкорення нашої держави має принципове значення.
Для початку варто нагадати, що президентські вибори 2004 та 2010 років в Україні проходили у форматі неоголошеної громадянської війни. Без пострілів та вибухів, проте з численними провокаціями та порушеннями законодавства. Парламентські кампанії відрізнялися «гарячими точками» (пригадайте 5 мажоритарних округів у 2012 році, де результати голосування так і не були визнані). Тобто вибори для України традиційно є періодом високої турбулентності, але це не привід їх скасовувати.
Росія протягом останніх років накопичила чималий досвід втручання у виборчі процеси у всьому світі. Десь (у США) це втручання носило характер показового зазіхання на демократичні устої, десь (у Німеччині) мало підірвати позиції політичного опонента. У даному випадку мова йде про Ангелу Меркель, яка зіткнулася з несподіваними проблемами при формуванні коаліції. Кремль вельми вправно використовує слабкі місця демократичних держав.
Віктор Кононенко запевнив, що в Україні немає революційної ситуації. Проте цього недостатньо, аби стримувати російський вплив на суспільно-політичні процеси. Демократія, як не парадоксально це звучить, створює чимало можливостей для негативного впливу на ситуацію. В умовах гібридної агресії відповідати потрібно прозорими діями, чіткими інформаційними меседжами та максимальною консолідацією суспільства навколо національних інтересів. Нашим політикам доведеться зрозуміти, що «запасної» України у них нема та підняти інтереси держави на недосяжний для політичних суперечок рівень.