Харківська зустріч президентів залишає шанс на нормалізацію відносин.
Харків як місце зустрічі був обраний невипадково. Тут у травні 1940 року були розстріляні кілька тисяч полонених польських офіцерів та генералів, серед яких був і батько видатного режисера Анджея Вайди. У Харкові вчився Юзеф Пілсудський. Зрештою, Харків максимально наближений до зони АТО та кордону з Росією, і це важливо для Польщі в контексті її майбутнього непостійного членства у Раді Безпеки ООН. Варшава намагається відігравати більш активну роль у процесі врегулювання конфлікту на Донбасі, і діалог з Києвом у цьому напрямі є важливим.
Анджей Дуда прибув до столиці Слобожанщини практично одразу після висловлення довіри Сеймом новому-старому складу уряду країни, який очолив Матеуш Моравецький. Цього економіста сприймають як урядовця, якому має бути до снаги не лише зберегти темпи економічного зростання, але і відновити ефективний діалог з Брюсселем, оскільки у Польщі є помітні проблеми з комунікацією зі своїми партнерами по Європейському Союзу. Лідер правлячої партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський вже анонсував кадрові зміни в уряді, який фактично залишився незмінним після відставки Беати Шидло з посади прем’єра.
Петро Порошенко переймається іншими проблемами. Нестабільність на Донбасі створює постійну загрозу для внутрішньої ситуації всередині України, Міхеїл Саакашвілі продовжує шукати можливості для привернення уваги та отримання допуску до важелів влади, антикорупціонери з депутатськими мандатами та без них інтенсивно звинувачують владу щонайменше у саботажі. Успіхи у діалозі зі стратегічним партнером для українського президента виглядали не менш важливими.
Розмова керівників двох держав була доволі тривалою, президенти вийшли до преси без сенсацій, проте з помітною готовністю продовжувати діалог. Зауважу, що Польща та Україна є парламентсько-президентськими республіками, проте повноваження керівників країн та особливості співпраці з законодавчими органами є різними.
Польський президент наголосив на необхідності якнайшвидше повернути згоду на здійснення ексгумацій останків поляків на українській території, акцентувавши увагу на тому, що необхідно діяти помірковано та рухатися до правди. Цікаво, чи спрацюють ці принципи на території Польщі, де навесні поточного року було демонтовано пам’ятник воякам УПА, а окремі його фрагменти використали для зміцнення місцевих доріг. Як видається, підвищення рівня міждержавної комісії, яка опікуватиметься складними історичними питанням, є єдиною можливістю перезавантажити далеко не завжди конструктивну дискусію між істориками по обидва боки польсько-українського кордону. Важко не погодитися з Петром Порошенком, який наголошує, що від українсько-польських конфліктів виграє лише Росія.
Президент України подякував представникам Польщі у СММ ОБСЄ за ефективну роботу, а його польський колега підтримав ідею розміщення миротворців ООН на всій території конфлікту на Донбасі. Такий алгоритм у нинішній ситуації виглядає єдино можливим для реального врегулювання наймасштабнішого збройного протистояння у Європі протягом останніх 20 років. Це добре усвідомлюють і у Росії, тому не поспішають йти на поступки у питанні розміщення «блакитних шоломів».
За словами польського президента, у Варшаві чекають пропозицій щодо поставок скрапленого газу в Україну. Наші сусіди нещодавно відкрили LNG-термінал у Свіноуйсьце і потребують можливостей для транзиту скрапленого газу. Тому побудова газопроводу-інтерконектору, який міг би поєднати газотранспортні системи Польщі та України, виглядає надзвичайно актуальним.
Цей крок може бути здійснений у найближчому майбутньому, а поки що президенти України та Польщі домовилися про здійснення спільного митного контролю на кордоні, що має прискорити оформлення та транзит вантажів. Перетворення ЄС на основного торгівельного партнера України потребує прискореної динаміки пересування вантажів, а Польща, зі свого боку, зацікавлена у тому, щоб максимально використати статус «шлюзу» у відносинах з Україною.
Тема військово-технічної співпраці під час у Харкові не звучала вголос, проте вона залишається важливою для двосторонньої співпраці. Обопільна зацікавленість наших країн у ефективній ВТС стимулюється стабільно напруженою міжнародною ситуацією у Центральній та Східній Європі.
Хоча польсько-українські відносини нині переживають непростий період, розраховувати вийти з кризи виключно шляхом зменшення інтенсивності контактів не варто, адже стратегічне партнерство залишається актуальним для обох держав. Очікувати зміни влади у Варшаві не надто продуктивний варіант, оскільки він не передбачає простору для політичного маневру. Куди більш ефективним видається розширення різноманітних напрямів співпраці, які дозволять зменшити питому вагу суперечок на історичну тему у двосторонніх відносинах.