Серед дюжини пріоритетів немає відносин з РФ.
Зовнішня політика ЄС формується на засадах консенсусу, до того ж найбільше у світі об’єднання прав та свобод прагне демонструвати власну привабливість. Проте турбулентний світ примушує пані Могеріні першим пунктом згадати перезапуск ЄС з акцентом на питання оборони. Спільна політика щодо статусу Єрусалима, співробітництво з Африкою у питанні міграції навряд чи викличуть спротив в різних країнах ЄС. Європейська інтеграція Балкан, з огляду на членство у ЄС Словенії та Хорватії, також є логічним пріоритетом.
Проте відсутність розв’язання конфлікту на Донбасі (найпотужнішого на континенті протягом 20 останніх років) серед зовнішньополітичних пріоритетів ЄС – серйозна помилка, адже ескалація напруження на сході України може нести загрозу стабільності багатьох країн Євросоюзу. Небажання визнавати «європейську приналежність» України, як підставу для її можливого вступу до ЄС, не має спричиняти страусину політику Брюсселя.
Відсутність відносин з Росією серед зовнішньополітичних завдань, які Могеріні бере з собою з 2017 у 2018 рік, як на мене, свідчить насамперед про внутрішню дискусію всередині Європейського Союзу між прихильниками повернення до business as usual з Кремлем та їх опонентами, що апелюють до європейських цінностей. Ця дискусія триватиме протягом всього 2018 року та отримає потужний імпульс під час січневої сесії ПАРЄ.