Суд відмовився розглядати позов.
Як відомо, органи досудового розслідування вкрай рідко реагують на заяви про злочин так, як наказує ст. 214 КПК: протягом 24 годин з моменту одержання заяви вносять відомості до реєстру і розпочинають розслідування.
За даними судової статистики, у минулому році до слідчих суддів надійшло 67 114 скарг щодо ігнорування заяв про злочин. У 2016 році було 248 робочих днів, отже, щодня в Україні подавалася в середньому 271 скарга.
Це підтверджує, що органи досудового розслідування систематично чхають на відповідні норми КПК. А за це має наставати дисциплінарна відповідальність. Для цього існує, зокрема, відповідна комісія прокурорів.
У нашому випадку прокурор відмовився розпочати розслідування за заявою про злочин. Слідчий суддя визнав незаконною цю відмову і вказав на порушення норм КПК прокурором. Начебто – очевидне порушення закону, яке встановлене судовим рішенням. Але КДК прокурорів зазначила, що це лише свідчить про різну оцінку заяви про злочин прокурором та слідчим суддею. Така собі професійна дискусія між порушником закону та суддею, який констатував порушення.
Ми оскаржили рішення КДКП до новоствореного Верховного Суду, серця суддів якого б\’ються в унісон з принципом верховенства права. Але суд відмовився навіть відкрити провадження. Посилаючись на практику своїх попередників, рішення Конституційного Суду, та внутрішні акти самого відповідача, Верховний Суд зазначив, що оскаржене рішення КДКП не створює для позивача жодних правових наслідків та не породжує для нього юридичних прав та/чи обов\’язків. А рішення КДКП, мовляв, оскаржити може лише сам прокурор.
Це виглядає дуже прогресивним підходом, що зовсім не схожий на запліснявілу мантру, яку споконвічно повторюють судді аби зменшити своє навантаження.
Здавалося б, ст. 55 Конституції гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Закон не встановлює жодних обмежень на оскарження рішень КДКП (а Конституційний Суд підказує, що у випадках, коли інтерес не підлягає охороні ані законом, ані правом, законодавець завжди прямо про це зазначає). Навіть сама КДКП у спірному рішенні зазначила про можливість його оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Але новий Верховний Суд, схоже, на сторожі традицій. Подивимося, що скаже його Велика Палата, куди ми неодмінно подамо апеляційну скаргу.