Процес переговорів та їх найближчі перспективи.
Волкер вшосте за півроку побував в Україні, поставивши рекорд інтенсивності візитів для публічного дипломата. Цікава особливість його приїздів полягає не лише в насиченому спілкуванні з представниками офіційних та експертних кіл. Спецпредставник Держдепартаменту США постійно корегує власну риторику, як видається, це відбувається під впливом отриманої інформації. Зокрема, напередодні зустрічі у Дубаї з Сурковим Волкер наголосив, що ключем до вирішення конфлікту на Донбасі є визнання Росією власної військової присутності там.
Тому не варто переоцінювати заяву Суркова після зустрічі у Дубаї про «більш реалістичні» пропозиції американської сторони, які представник російського президента пообіцяв «уважно вивчити, після чого запросити Курта та його колег на нову зустріч». Ця тональність обрана для внутрішнього користування напередодні оприлюднення чергового санкційного списку, адже Кремль не може собі дозволити навіть найменшої демонстрації слабкості.
Не варто забувати, що український трек контактів між Вашингтоном та Москвою проходить у заданому Конгресом США річищі, де підтримка санкційного закону в обох палатах перевищила 95% — унікальний для демократичної країни результат. Тому цілком природньо, що Курт Волкер наголосив: Штати та Захід не влаштовують «російські миротворчі пропозиції» по Донбасу, які фактично пропонують перетворити «блакитні шоломи» ООН на озброєних охоронців для СММ ОБСЄ, та не передбачають встановлення контролю над російсько-українським кордоном. Отже, тенденція, започаткована ще першою зустріччю Волкера та Суркова зберігається: їх переговори прориву не приносять. І змін не буде без змін підходів до врегулювання конфлікту з боку Росії.