Про що каже тональність заяв російського лідера.
Напередодні президентських виборів у Росії запустили одразу кілька телевізійних продуктів різної якості. Це і відверто пропагандистські «Світовий порядок-2018» та «Путін» і інтерв’ю російського президента журналістці американського телеканалу NBC Мегін Келлі
Спілкування з західними журналістами для Путіна виглядає важливим та необхідним задля підтримання іміджу світового лідера, демонстрації того, що він являє собою інтерес для США та інших країн Заходу. Заради цього господарю Кремля довелося потерпіти запитання про «кремлівського кухаря» Євгенія Пригожина та втручання Росії до виборів у США. Путін договорився не лише до того, що його прес-секретар Дмітрій Пєсков «часом жене пургу», але і до того, що втручатися до виборів президента США не могли етнічні росіяни, швидше це були євреї, татари або українці.
Про українців теж згадаємо. У пропагандистських фільмах тема нашої держави звучала активно. Російський президент впевнений, що обставин, за яких Крим повернеться Україні, скластися не може (Конституція РФ не має механізму виходу суб’єкта федерації з її складу). Але при цьому Путін пролив крокодилячі сльози за українськими військовими та цивільними, що гинуть на Донбасі, наголосивши, що там «всі наші». Цікаво інше – російських військових на сході України Путін не бачить впритул.
Взагалі телепродукція, яку видає штаб Путіна на фінальній стадії президентських перегонів, за великим рахунком спрямована на одне: демонстрацію недієвості західних санкцій, причетності Росії до числа світових лідерів та роздмухуванні великодержавної гордості виборців, які мають «у єдиному пориві» підтвердити обгрунтованість претензій Путіна на четвертий президентський термін. До речі, важливий момент: тональність заяв Путіна не дозволяє припустити пом’якшення його позиції щодо України. Це – головний висновок з березневого телеПутіна.