Резонансна подія дозволяє зробити низку висновків.
Аркадій Бабченко – російський журналіст залишився живим, це головне. СБУ говорить, що планували 30 вбивств, подібний сценарій дестабілізації був би потрясінням для України. Аркадій Бабченко – громадянин Росії, і його готовність співпрацювати з українською Службою безпеки – лакмусовий папірець щодо реальності загрози, яка перед ним постала. Давайте не забувати, що йшлося про життя людини.
Служба безпеки України – українські спецслужби щонайменше отримали привід для демонстрації власного професіоналізму, причому зробили це на весь світ. Звісно, ситуація потребує від їхнього керівництва чимало доказів, проте СБУ вдалося перервати потік обґрунтованої та не дуже критики на власну адресу. Василь Грицак має підстави бути задоволеним розвитком подій, адже подібні масштабні спецоперації є свідченням професіоналізму правоохоронців.
Російська влада – практично одразу після повідомлення про смерть Бабченка у Росії згадали про його російське громадянство та підняли на щит тезу про небезпечність проживання в Україні, цей випадок пролунав навіть у Раді Безпеки ООН. Російська пропагандистська машина почала гучно мовити про те, що в Україні вбивають журналістів, згадуючи про Олеся Бузину та Павла Шеремета, вимагати розслідування вбивства і… була змушена перевзуватися у повітрі. І це серйозний успіх України.
Низка українських політиків. Реакція низки українських політиків на смерть Бабченка не витримує критики, оскільки вони використали людську трагедію винятково для того, щоб підтвердити тезу про безпорадність влади, відкидаючи об’єктивні обставини. Цей політичний цинізм навряд чи може бути сприйнятий суспільством, проте і розраховувати, що «викривачі» зможуть зробити необхідні висновки, відверто кажучи, не доводиться.
Міжнародні журналістські та правозахисні організації. Низка організацій: ОБСЄ, «Репортери без кордонів», Amnesty Internatiоnal, – спочатку гучно звинуватили українську владу в неспроможності захистити життя журналіста, а потім не менш гучно обурювалися тим, що ситуація виявилася спеціальною операцією українських спецслужб. Мабуть, варто звернути увагу на подібну тональність цих організацій у більшості справ, які стосуються України, та більш критично оцінювати їхні висловлювання.
Українські держава та суспільство. Вони у цій ситуації повинні зробити якнайбільше висновків. Причини очевидні – гібридна війна проти України триває, і Росія не збирається відмовлятися від своїх методів. Тому для України вкрай важливим сьогодні є процес формування національних інтересів та спроможність їх захищати не лише на словах, а й конкретними справами. Шок, який викликали повідомлення про смерть Бабченка та операція СБУ з його порятунку, має нагадувати розряд електричного току, що спроможний запустити часом атрофовані «м’язи» державних комунікацій та позитивної суспільної активності, без якої не варто сподіватися на перемогу у гібридній війні.