hronika.info
Евгений Магда
Все статьи автора
Мнения

Донбас потребує системних дій

Ставлення до військових суттєво змінилося.

Вже місяць на території Донецької та Луганської областей триває Операція об’єднаних сил, якою командує генерал Сергій Наєв. Про зміни у ситуації та особливостях життя українського Донбасу — у нашому новому матеріалі.

Дістатися з Києва до Донбасу можна доволі швидко: шість годин у «Інтерсіті» — і агломерація Слов’янськ — Дружківка — Краматорськ — Костянтинівка перед вами. Тут не одразу відчувається смертельний подих війни, слідів важких боїв 2014 року практично не лишилося, багато української символіки, яку, до речі, дав розпорядження оновити командувач ООС. Переважна більшість місцевих мешканців говорить російською, проте українська мова у публічній площині не викликає негативу.

Протягом травня бойовики помітно активізували обстріли української території, в результаті яких гинуть та отримують поранення не лише українські військові, але й мирні мешканці. Найстрашніше — серед жертв обстрілів двоє неповнолітніх мешканців Донбасу. Всі спроби досягнути реального припинення вогню нівелюються через прагнення російсько-терористичних підрозділів постійно підтримувати високий рівень напруженості, який дозволяє маніпулювати населенням окупованих територій. Там постійно повторюють тезу про наступ ЗСУ під час чемпіонату світу з футболу, який у середині червня стартує у Росії. Такою є реакція на помітну активізацію українських військових у відповідях на обстріли та пожвавлення тактики жаб’ячих стрибків на різних ділянках лінії зіткнення.

До речі, на Донбасі суттєво змінилося ставлення до військових. Якщо чотири роки тому місцеві мешканці часто лягали під колеса та гусениці української військової техніки, заважаючи її пересуванню назустріч бойовикам, то сьогодні суспільні настрої розвернулися у багатьох населених пунктах на 180 градусів. Ця довіра дорогого вартує, і досягається не лише допомогою військовослужбовців та нацгвардійців у вирішенні поточних проблем місцевих жителів.

Наприклад, Новоайдарською районною державною адміністрацію керує Віктор Сергієнко, який у 2014–2015 роках воював добровольцем на Донбасі у складі батальйону «Київ». За словами Віктора Валентиновича, він просто не має права погано працювати, оскільки для багатьох мешканців району уособлює державну владу. Людині, яка зі зброєю в руках захищала територіальну цілісність України, на Новоайдарщині довіряють, до її думки прислухаються. Сергієнко, у свою чергу, активно шукає спільну мову з місцевими мешканцями.

Колега Сергієнка, Юрій Золкін, переїхав на Луганщину ще у 1994 році, у 2015 році очолив районну адміністрацію у Станиці Луганській. Його кабінет неодноразово обстрілювали бойовики, позиції яких видно неозброєним оком. У Станиці Луганській розташовано єдиний на території області КПВВ. Його особливості — він передбачає можливості лише пішого перетину лінії розмежування та мінімально облаштований для перебування там бажаючих перетнути лінію розмежування. Втім, практично у будь-яку погоду кількість людей, що проходять КПВВ (Контрольний пункт в’їзду-виїзду), сягає 10 тисяч людей, яких не зупиняє загроза їхньому життю та здоров’ю через неодноразово зірване розведення військ у Станиці Луганській. Прагнення заробити хоча б якусь копійку та різниця в цінах на продукти та товари широкого вжитку на окупованих та підконтрольних Україні територіях підштовхує до активного руху через лінію зіткнення.

Втім, не лише матеріальні проблеми підштовхують до комунікацій мешканців розділеного російською агресією Донбасу. Скажімо, чимало юних мешканців окупованих територій, які досягають 14-річного віку, прагнуть отримати українську ID-картку, дехто з них обирає навчання на українській території у середній школі, хоча держава вирішила приймати молодь з окупованих територій на державні місця без атестатів та паспортів. Боротьба за кожного, для кого небайдужою є доля України та Донбасу в її складі, сьогодні виглядає стратегічним пріоритетом нашої держави у Донецькій та Луганській областях. Показово, що після ухвалення закону «Про освіту» на сході України помітно активізувався процес переходу шкіл на українську мову викладання: багато дітей та їхніх батьків не хочуть пасти задніх у цьому питанні.

Неабияку роль у демонстрації приналежності Донбасу до України відіграє процес, який можна назвати народною дипломатією. Наприклад, Луганщина підтримує тісні контакти зі Львівською областю, і цей діалог відбувається не лише на рівні керівництва регіонів. На заході країни побували чимало вчителів з Луганщини та тисячі дітей, які, наприклад, радо запроваджують у своїх сім’ях галичанські традиції святкування Різдва.

Мені довелося практично цілий день подорожувати Луганщиною, де ще помітні сліди недавніх боїв, проте переважна більшість полів засіяні та чекають хорошого урожаю. Тамтешні аграрії потребують насамперед допомоги у збуті готової продукції та організації переробних підприємств. Прикро, коли частина врожаїв, вирощених у непростих умовах, не знаходить збуту. Луганщина помітно потерпає через поганий стан автомобільних шляхів та порушене бойовими діями залізничне сполучення. Хоча область має програму збільшення інвестиційної привабливості, її не можна назвати панацеєю від усіх проблем.

Донбасу сьогодні потрібні системні дії, які були б зосереджені на конкретних результатах. Очевидно, що внутрішньо переміщені особи, багато з яких намагаються триматися ближче до своїх колишніх домівок, могли б стати гвардією поступових перетворень. Саме з Донбасу потрібно розпочинати обговорення перспективи та параметрів амністії бойовиків, без якої складно говорити про перспективи врегулювання конфлікту. Разом з тим поспішати у частині повного відновлення виборчих прав громадян у зоні конфлікту не варто, це питання потребує осмислення та виваженого підходу. Для багатьох мешканців Донбасу ефективність влади вимірюється не лише синьо-жовтими прапорами, але й якісною водою, свіжим хлібом, наявністю робочих місць та можливостей для навчання. Варто розуміти, що навіть успішне припинення бойових дій не вирішить одномоментно накопичені з 2014 року проблеми, потрібен системний підхід та зміна підходів до використання продуктивних сил регіону. Звісно ж, у поєднанні з комплексом заходів, що постійно доводять «Донбас — це Україна!».

Джерело

Рекомендуем прочитать

TikTok в США всё? Законопроект уже принят

OSHU

«Шляпа MAGA» и другие мифы: ИИ вводит в заблуждение избирателей

OSHU

Если вы ищете дешёвый дом на Гавайях, попробуйте лавовую зону

OSHU