Питання тільки в тому, коли він «полетить».
Минулотижневий концерт «Океану Ельзи» залишив частину фанатів творчості Вакарчука розчарованими. Проблема була не у заході (тут якраз жодних зауважень – концерт на «Олімпійському» як завжди був потрясний), а в тому, що частина глядачів не почула від Вакарчука довгоочікуваної чіткої заяви «Я іду в президенти» .
Але давайте будемо об\’єктивними – від самого Славка за останній рік (коли він почав з\’являтися у соцопитуваннях) ми ніколи не чули, що він хоче балотуватися. То чому і на що ми маємо ображатися? Що він не виконав наші очікування? Ситуація виглядає комічно, як в одному старому анекдоті: «Я тебе чекала, а ти не прийшов. Так я і не обіцяв».
Вакарчук-політик — це чергове очікування суспільства, яке постійно прагне чогось нового. Останні опитування показують, що понад 60% українських виборців хочуть голосувати за щось «нове.» В країні, де немає сталих ідеологічних партій, і працюючих інституцій, це абсолютно закономірна ситуація.
Насправді «ідея» про його балотування складалася з очікувань самих українців та політтехнологів, а не бажання самого Вакарчука.
Вона народилася в «очікуваннях українців» після того, як Славко почав говорити на суспільно важливі теми. Але те що він обговорює політичні проблеми не означало автоматично, що він хоче іти в політику. Така риторика абсолютно нормальна справа для людей, які себе позиціонують культурною елітою. Саме від них у першу чергу повинні іти «візійні» меседжі суспільству.
Ще однією причиною не йти у політику на цьому етапі в оточенні співака називають не бажання виходити із зони комфорту. Святославу дійсно набагато комфортніше і краще бути у ніші морального авторитета. Це та традиційна ніша, у якій дуже часто перебуває українська інтелігенція. Такий собі український дзен «споглядання процесів з боку».
Фактично Вакарчук поводить себе як учасники групи «1 грудня». І буде абсолютно природнім, якщо він найближчим часом стане членом цієї групи і надалі в її рамках розроблятиме бачення подальшого розвитку України.
Однак відсутність заяви про похід в політику не означає, що Вакарчук не прийматиме участь у президентських перегонах. З високою імовірністю він буде долучатися до них у вигляді такого собі віп-агітатора. Але його заяви швидше за все будуть не на підтримку конкретного кандидата, а на підтримку програмних ідей по розвитку країни.
Таким чином, взявши паузу, лідер ОЕ лишив за собою право стати «чорним лебедем» (непередбачувані події, котрі мають значні наслідки. — Gazeta.ua) української політики. Але коли цей лебідь «полетить» поки не відомо.