» » Про деякі аспекти економічної футурології
Раздел: Мнения  
0
Философ

Про деякі аспекти економічної футурології

19-09-2018, 13:15
Що відбувається зі світовою економікою.

Чи можна виділити якийсь основний процес світової економіки, щоб зрозуміти суть тих змін, які відбуваються?

До початку XXI століття можна було б говорити про глобалізацію. Але світова економічна криза 2008 року засвідчила початок принципово нових процесів: фрагментація наддержавних утворень, міжнародних союзів як от ЄС, включаючи проблеми всередині таких систем як ООН, G7, СОТ, МВФ, ШОС та інші; державна патерналізація, коли світовий вплив переходить від міжнародних інститутів до декількох потужних держав; посилення економічного протекціонізму з боку, перш за все, цих потужних держав.

Тобто міжнародна економічна система від уніфікації елементів та універсалізації принципів перейшла до обособлення елементів та локалізації принципів.

Інакше кажучи, ми спостерігаємо структурну перебудову, біфуркацію, в якій ми принципово не можемо передбачити нову структуру.

Цю нову структуру ми не можемо передбачити не тому, що ми не знаємо тих частин, на які розпадається світова економічна система. Якраз ці частини світова економічна теорія добре знає і вміє з ними працювати.

Ми не можемо передбачити нову економічну структуру, тому що рішення щодо її створення буде прийматися не всередині економіки, і не всередині політик – національних чи навіть міжнародної, – а в нових парадигмах гуманітарних теорій, в інакших дискурсивних практиках.

Просте спостереження: якщо в ситуації нинішньої світової економічної кризи ви читаєте оцінку чи прогноз і всі думки вам зрозумілі і не викликають внутрішнього спротиву, то такі оцінки чи прогнози в своїх загальних тезах хибні. Новий економічний дискурс не має бути ані зрозумілим більшості експертам, ані навіть доступним для масової свідомості.

Що принципово заважає розуміти економістам те, що відбувається з економікою?

Британський економіст і член палати лордів Великобританії Роберт Скидельскі вважає, що в основі проблем нерозуміння того, що відбувається з економікою, лежить "нестача колективної уяви у багатьох видатних людей".

Він говорить: "Більшість студентів-економістів не зобов'язані вивчати психологію, філософію, історію і політологію. Їм з ложечки подають економічні моделі, засновані на нереальних припущеннях, а свою компетенцію вони тестують, вирішуючи математичні рівняння. Їх не вчать використанню інтелектуальних інструментів, що дозволяють побачити картину в цілому...

...Жодна інша сфера людських знань не відокремила себе так сильно від науки в цілому, і зокрема, від інших соціальних наук, як економіка...

... Якщо ж ви впевнені, що економіка працює як машина, то тоді ви, швидше за все, почнуть розглядати економічні проблеми як, по суті, математичні проблеми. Ефективний стан економіки – загальна збалансованість – це рішення системи одночасних рівнів. Відхилення від рівноваги – це "перешкоди", прості "вибоїни на дорозі". Якщо їх виключити, тоді результати стануть відомі наперед і оптимальні. На жаль, перешкодами, що заважають безперебійній роботі машини, є люди...

Хороших економістів (і багатьох інших хороших людей) об'єднує широта освіти і поглядів. Вона дає їм доступ до багатьох, різноманітних способів розуміння економіки. Гіганти попередніх поколінь знали багато що окрім економіки. У Кейнса був диплом математика, але потім він став вивчати античну класику, а власне економіці навчався менше року, почавши потім її викладати. У Шумпетера була ступінь кандидата юридичних наук (PhD), а у Хайєка – юридичних і політичних наук, він також вивчав філософію, психологію і анатомію мозку.

Сучасні ж професійні економісти, навпаки, не вивчають практично нічого крім економіки. Вони навіть не читають класичні праці за своєю власною дисципліни. Про історію економіки вони дізнаються, якщо це взагалі відбувається, з таблиць з даними. Філософія, яка могла б їм пояснити обмеженість економічного методу, – для них закрита книга. Математика, вимоглива і спокуслива, монополізувала їх інтелектуальні горизонти. Економісти – це "вчені ідіоти" (idiots savants) нашого часу."

Світова економіка в XX столітті переживала майже винятково екстенсивні коливання, які були пов'язані з війнами, революціями, відкриттям та закриттям тих чи інших великих ринків (Росія-СРСР, США, Європа, Китай, Латинська Америка, Африка, "Азійські тигри").

Ми маємо ситуацію, коли всі ринки світу відкриті – навіть ті, проти яких діють санкції чи обмеження, входять до єдиного світового ринку.

Єдиний новий фактор, який змінить структуру світових ринків – це поява принципово нових лакун: інноваційних (нові технології та нові підходи, що змінюють стару структуру економіки) та іноваційних (інакші сфери економіки, які діють за інакшими принципами).

Інноваційні сфери – 3d (4d, 5d) -принтинг (включаючи молекулярне, атомне і т.п. конструювання та більш відомі нині нанотехнології), що породжує новий тип товарного виробництва, електромобілі з автопілотом і транспорт-як-сервіс, альтернативна енергетика (і крах вуглецевої економіки), колонізація позаземного простору (пустотного та планетного, тобто космічна економіка), роботи як альтернатива живій робочій силі, що призведе до формального безробіття і постання прекаріату як основного світового класу, який унікалізує інтелектуальну творчу роботу та здійснить світове об'єднання, поява "базового доходу", а також співволодіння та співуправління спільним надбанням спочатку на рівні окремих країн, а потім і у світовому масштабі.

Іноваційні сфери – створення нової єдиної системи комунікації та управління світових громад (блокчейн, соціальні мережі, економічне життя он-лайн), віртуальні світи RPG (з альтернативними ринками, валюта та товари яких конкуруватимуть з актуальними валютами та товарами), крипто-валюти (і крах фіатних грошей), сервісні корпорації (замість держав як монополістів на ринку інфраструктурних послуг), штучний інтелект (як принципово новий виробник і споживач), поява принципово нових економік (економіка даріння, економіка масової співпраці в традиційних сферах, віртуальна економіка, економіка творчості і т.д.).

Якщо інноваційні сфери завдяки футурознавцям ще якось можуть бути освоєні нинішніми економістами та урядами держав світу, то іноваційні сфери в принципі не можуть ними бути освоєні, оскільки іновації змінять саму політико-економічну структуру світу, а отже будуть причиною появи нової світової економіки. Інновації будуть критично сприйматися економістами та привілейованими класами, але зрештою зможуть бути впроваджені.

Іновації ж просуватимуться конструктивними футурологами, філософами, мислителями. Іновації негативно сприйматимуться привілейованими класами та гальмуватимуться ними. Іновації потребуватимуть нового типу освіти економістів, тобто фактично нових економістів і призведуть до краху нині існуючих привілейованих класів.

Що ж все-таки відбувається зі світовою економікою?

Що ж все-таки призводить до структурної перебудови світової економіки, причому так, що це не розуміють економісти?

Мені здається, що всі ці інновації та іновації справляють набагато суттєвіший вплив на світ, ніж вважають економісти.

У сучасному високоннективному та високоінформованому світі всі ці інновації та іновації здійснюють дві важливі речі – обезсмислюють наявні економічні мотивації та створюють нові більш осмислені економічні мотивації.

Мені здається, що нові мотивації починають діяти в світі економіки набагато раніше, ніж вони власне проявляються в якості нових товарів та послуг, якщо вони вже розрекламовані, якщо вони вже діяльністно очікуються, якщо вони активно наближуються великими мережами інтелектуалів, винахідників та вдячними і творчими споживачами.

Мова йде про те, що окрім реклами сучасних товарів та послуг, в світі з'явився "футурологічний маркетинг", який справляє на світ не менш сильний вплив, ніж власне реклама.

Вочевидь потрібно вводити поняття "футурологічного тиску", який змінює всю світову економіку та світову політику на рівні колективної свідомості і навіть на рівні колективного несвідомого. Тобто дію на світ справляє не так навіть "сингулярний шок" в якості передчуття малозрозумілого перетворення віту, як саме футурологічний тиск тих іновацій, які будуть розгорнуті ще у передсингулярному світі.

Мова йде про те, що на місце "габітуального гештальту" повільного світу, яким він був донедавна, поступово приходить "когітуальний гештальт". Інакше кажучи, нові мотивації як більш осмислені та цікаві починають тиснути на прийняття масових рішень в споживчому світі. Старе споживання стає нецікавим і світ поступово переходить до діяльністної переорієнтації на нове споживання.

Основна проблема полягає у тому, що "когітуальний гештальт" не фіксується гуманітарними обслідуваннями – ні політологія, ні економікс, ні соціологія – не дають можливості нічого про це дізнатися, бо сама можливість цього знання лежить не лише поза об'єктивістськими підходами, але і поза налаштованими навіть на інновації прогнозними дослідженнями.

Неможливо обслідувати не лише те, чого не лише немає в дійсності, але і те, щодо чого ще немає навіть теорій, які би дозволили зробити якісь концептуальні прогнози для побудови гіпотез.

Власне занепад гуманітарних наук навіть більше, ніж природничих, пояснюється саме тим, що неспроможність до творення нових концептів б'є набагато сильніше по гуманітарних науках. Адже, якщо гуманітарні науки стали на захист держав, націй, старого демократичного світу і старих нудних економічних мотивацій, то футурологічний тиск твориться на рівні футурологічних міфів.

Створюється замкнене коло. Гуманітарні науки не лише ігнорують, але і активно опираються футурологічному тиску. Футурологічний тиск замість мати наукову форму, приймає міфологічну форму (футурологічні міфи, містико-магічна фентезі). А потім ті ж міфи пихато і зверхньо гуманітарні науки відкидають як несерйозні. Тобто "когітуальний гештальт" проникає в світ контрабандою.

І винуватці цієї контрабанди – гуманітарії-футуросаботажники. Окремі з цих гуманітаріїв взагалі ангажовано відважуються на футуродиверсії, як от заперечення Сингулярності, заперечення перспектив штучного інтелекту, заперечення втрати впливовості держав, заперечення втрати значення націй, заперечення перспектив крипто-валюти і т.д. Відтак футуросаботаж і футуродиверсії стають головним трендом гуманітарних наук, які від цього стають ще більше ницими та нещасними.

У мене є версія, звідки взялася така ситуація. Марксизм як теорія та соціалістична практика "футурологічного диктату" дуже злякали усіх гуманітаріїв. І цей страх "футурологічного диктату" накладається на власне футурофобію і створює ситуацію масового футуросаботажу та провокаційно організованих футуродиверсій.

Доходить до смішного. Знищення олігархії, держав, націй це марксизм. А марксизм, як ми знаємо, це погано. Отже знищувати олігархів, держави, нації не варто. Такі висновки дуже часто звучать як підтекст соціального футуросаботажу.

Отже ми маємо дві крайності – з одного боку, футуродиктат, з іншого боку, футурофобія і футуросаботаж. Вочевидь, потрібно знайти якусь золоту середину. Інакше, економічну світову кризу не подолати, і нова економіка з'являтиметься стихійно з великими руйнівними наслідками.

Джерело
Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter
Загрузка...
19-09-2018, 13:15 » Автор: Сергей Дацюк
загрузка...


Оставьте свой комментарий

Имя:*  
E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчёркнутый текст Зачёркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Введите код: *


наверх