Не варто навіть перекладати.
Рік тому я писав про те, як умив руки ЄСПЛ і як потирали з цього приводу руки українські чиновники.
Тоді ж я написав, що нам слід подумати, як допомгти Комітету Міністрів Ради Європи подолати нашого домашнього чиновного монстра.
Подумавши, наш клієнт звернувся з позовом до Міністерства юстиції України та Кабінету Міністрів України з вимогою стягненути з державного бюджету 37 млн. грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності органів державної влади під час здійснення ними своїх повноважень.
Адже всупереч закону стислий виклад рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» не підготовлено і не надіслано у встановлений законом строк.
Причетні особи у встановлений законом спосіб і строк про зазначене рішення не сповіщені.
Не забезпечено перекладу та оприлюднення рішення і засвідчення автентичності такого перекладу.
Нарешті, КМ України та Міністерство юстиції України протягом 9 років не вжили ефективних заходів загального характеру на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України».
Саме під час розгляду таких срав у суді яскраво видно ціну зміні владних фізіономій та перманентним нашим реформам.
Адже теперішній уряд настільки ж нахабно зневажає закон та рішення Європейського суду з прав людини, як це роками робили всі його попередники.
Повернемося до позову про стягнення 37 млн грн. Яку ж позицію зайняли Кабмін та Мін\’юст? Очікувану: мовляв, рішення у справі Бурмич – ніяке не рішення ЄСПЛ в розумінні закону. А тому перекладати його жодної потреби нема.
А чиновництво наше виявляється жодним чином не насолоджувалося дев\’ятирічною бездіяльністю стосовно рішення ЄСПЛ, а напружуючи всі сили всього через вісім років (у 2017) створило Міжвідомчу робочу групу.
Та Міжвідомча робоча група збиралася, давала прес-конференції та навіть працювала над законопроектом, тобто, впроваджувала надзвичайно ефективні заходи загального характеру на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України».
Не могли урядовці втриматися від демонстрації зневаги до судової реформи.
Нові процесуальні кодекси ввели сувору стадійність процесу: після певного етапу сторони не можуть надавати докази без поважних причин.
Кабмін і Мін\’юст своєчасно не надали у справу жодного доказу, хоча саме на них лежить тягар доведення правомірності своєї бездіяльності.
Але Кабмін і Мін\’юст процесуально рівніші за інших, а тому поки що Окружний адміністративний суд Києва доволі поблажливий до владних суб\’єктів – усі документи, надані поза межами встановленого законом строку, суд дбайливо долучив до справи.
Наступне судове засідання має відбутися 28 листопада.