Із питаннями, пов’язаними з українською проблематикою, стикаюся щодня.
У соціальних мережах час від часу з’являється інформація про події в Україні, особливо коли йдеться про Крим, або ж про вакансії, на які чеські компанії шукають українських працівників. Проте загалом рівень обізнаності місцевої громадськості з українською тематикою є низьким та значно спотвореним. Засоби масової інформації немов уникають висвітлення ситуації в Україні.
І хоча в Чехії є чимало організацій, які згідно зі своїми програмами популяризують українську проблематику (Асоціація україністів, студентська спільнота «Східноєвропейський клуб», Східноєвропейське агентство боротьби з російською пропагандою, спільнота «Друзі України» та деякі інші), об’єктивна поінформованість суспільства є недостатньою. Ця проблема вимагає термінового, продуманого й комплексного вирішення. Неможливо обмежитися проведенням одноразових заходів, наприклад, таких як Міжнародна конференція україністів «До 100-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Чеською Республікою» або ж зустріч «Український майдан» у центрі Праги.
Маємо орієнтуватися на необхідність широкого загалу отримувати правдиву та об’єктивну інформацію про ситуацію в Україні, зокрема, щодо конфлікту й відносин із Російською Федерацією та перспектив України стати членом Європейського Союзу. Знання чехів про причини й характер збройного конфлікту на Донбасі є мінімальними, до того ж перебувають під сильним впливом російської пропаганди, яка поширюється в Чеській Республіці.
Нині, коли Чехія відзначає 100-річчя заснування Чехословаччини, є слушна нагода акцентувати на позитивній ролі, яку відіграла Україна під час Першої світової війни в організації чехословацьких легіонів як майбутньої чехословацької армії. Також на питанні Підкарпатської Русі як колишньої частини території Чехословаччини (нині Закарпатська область України), яке має великий потенціал для уточнення історичної й культурної спадщини наших народів.
Я можу уявити серію семінарів та конференцій для чеської аудиторії щодо книжки колишнього президента України Леоніда Кучми «Україна — не Росія». І хоча це комусь може видатися смішним, мій досвід свідчить про інше. Справді, чимало чехів мене запитують: «Коли ти знову поїдеш до Росії?» Та лише коли відчують обурену реакцію моєї дружини Ірини Анатоліївни, то второпають, що Україна є незалежною й суверенною державою. Про події 1990–1991 років, пов\’язані з розпадом СРСР, у Чеській Республіці знають, м’яко кажучи, дуже мало.
Білі плями існують також і в тлумаченні та поінформованості про національно-визвольну боротьбу під час Другої світової війни. Спотворення відомостей про Українську повстанську армію та роль Степана Бандери призводить до неправильного розуміння важливих історичних фактів.
Без правдивого та об’єктивного знання історії неможливо створити ефективне майбутнє. Нині зростає роль країн Центральної та Східної Європи у співпраці задля збереження миру та процвітання на континенті. Цього не вдасться досягти без України. Саме тому ми повинні бути вповні інформовані про історію, сучасне життя та перспективи українців.