2019 рік стане роком перегонів.
Очікувати значних економічних зрушень не варто, проте потрібно усвідомлювати: економіка держави сьогодні перебуває у тому стані, коли потрібно не лише утримуватися від авантюрних рухів, але і робити необхідні перетворення. Шкода, що шансів на значні перетворення в економічній сфері небагато.
Якраз у день Миколая у Вашингтоні рада директорів МВФ затвердила нову програму співпраці з Україною за формулою stand-by, яка передбачає кредитування у розмірі 3,9 мільярди доларів протягом наступних 14 місяців. Перший транш розміром у 1,4 мільярди надійде в Україну до Нового року, збільшивши обсяги золотовалютних резервів нашої держави до 20 мільярдів доларів.
Сума, яка вражає уяву обивателя, для однієї з найбільших країн Європи не є дуже великою. Вважається за потрібне, щоб золотовалютні резерви забезпечували можливість оплати критичного імпорту протягом 3 місяців. Для України додається ще одна проблема: у 2019 році ми маємо повернути кредиторам 8 мільярдів доларів запозичень та біля 4 мільярдів доларів плати за обслуговування кредитних ресурсів. Інакше кажучи, 413 мільярдів гривень, за словами прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Це означає, що на обслуговування запозичень минулих років держава буде змушена витратити третину бюджету-2019. До речі, його ухвалення в останній декаді листопада (подібного в Україні не було вже давно) стало, як видається, одним з аргументів на користь продовження співпраці МВФ з Україною.
Нагадаю, що Світовий Банк одночасно з МВФ ухвалив рішення про надання 750 мільйонів доларів фінансових гарантій для здійснення перетворень всередині України. Позитивним є також рішення про макрофінансову допомогу Україні з боку ЄС, половину з затвердженого мільярду євро наша держава вже отримала. З миру по нитці уряд збирає необхідний фінансовий ресурс для стабілізації, підтримки економіки, проте ці дії з розряду екстенсивних заходів для збереження перспектив розвитку. На побутовому рівні ми відчуємо це у зміцненні позицій гривні та створенні подушки стабільності для дій уряду.
Для отримання можливості продовжувати співпрацю з МВФ уряд підвищив ціни на газ на 23,5%, хоча Фонд в процесі переговорів наполягав, що ця цифра має становити 60%. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман наголошував, що бюджет-2019 передбачає достатньо коштів для виплати субсидій, а з 1 січня нового року почнеться процес монетизації субсидій. Очевидно, його потрібно здійснювати одночасно з заходами зі стимулювання енергозбереження.
Прем’єр-міністр слушно нагадав, що сьогодні Україна імпортує половину необхідного для її потреб природнього газу. Це означає, що передвиборчі обіцянки знизити ціну газу у 2-4 рази не підкріплені розрахунками, оскільки наша держава лише за сприятливого розвитку подій у 2021 році вийде на забезпечення потреб «блакитним паливом» власного видобутку. На порядку денному залишається і розділення функцій НАК «Нафтогаз України», і пошук іноземного інвестора для управління вітчизняною ГТС, яка відчуває низку геополітичних загроз, насамперед з боку Росії.
Якщо у процесі будівництва нових та ремонту існуючих доріг уряд демонструє помітні та відчутні численними автомобілістами успіхи, серед іншого – наповнюючи конкретним змістом тезу про унікальний транзитний потенціал України, то з продажем державної власності є помітні проблеми. Ані Одеський припортовий завод, ані «Центренерго», ані інші масштабні об’єкти попри ухвалення влітку нової редакції закону «Про приватизацію», не знайшли собі нових власників. Для цього є об’єктивні та суб’єктивні причини, серед яких невизначеність пріоритетів економічного розвитку та тривала соціально-економічна криза. Звісно, в умовах гібридного тиску з боку Росії існує потреба посиленої перевірки потенціальних покупців підприємств стратегічної ваги, однак необхідно і шукати нові механізми наповнення державної скарбниці.
Низка експертів вважає, що найбільш ефективним кроком для зростання економіки в українських умовах може стати початок продажу землі. У такий спосіб Україна могла б вийти з економічного зростання у розмірах, що більшенагадують стагнацію, вийти на траєкторію зростання, необхідного для зміцнення позицій. Щоправда, Верховна Рада 20 грудня 231 голосом продовжила дію мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 2020 року. Хоча протягом восьмого парламентського скликання кількість прихильників мораторію зменшилася від конституційної більшості до зазначеної цифри, а спроби Юлії Тимошенко добитися запровадження 5-річного мораторію зазнали краху, очікувати «аграрної революції» до обрання парламенту дев’ятого скликання не варто. На порядку денному – і створення земельного кадастру, без існування якого продаж землі ризикує перетворитися на щурячі перегони.
Цього року Україна зібрала найбільший урожай зернових за новітню історію, він склав понад 66 мільйонів тон. Це дозволяє нашій країні небезпідставно перебувати у провідній трійці світових експортерів продовольства, проте спочивати на лаврах напевне не варто. Активна блокада Росією азовських морських портів свідчить, що у Кремлі мають наміри перекрити експортні потоки, посилюючи торговельний компонент. Усвідомлення загрози недостатньо для її нейтралізації, тому нашому АПК варто зосередитися на впровадженні технологій глибшої переробки урожаю, збільшенні доданої вартості аграрної продукції, диверсифікації ринків збуту, оскільки лише в такий спосіб вона зможе нарощувати свою присутність у чутливій для всього світу сфері забезпечення продовольчої безпеки.
До рецептів актуальних економічних перетворень можна додати і стимулювання малого та середнього бізнесу, оскільки лише в такий спосіб можна не лише дати новий імпульс розвитку економіки, але і змінити логіку розташування продуктивних сил. Від СРСР наша держава успадкувала доволі масштабну важку промисловість, яка навіть після роздержавлення погано справляється з функцією локомотива державного розвитку. Ба більше – обслуговує значною мірою олігархів, панування яких в економіці робить Україну інвестиційно менш привабливою для багатьох партнерів, чим зменшує наші шанси наздогнати за рівнем розвитку країни Центральної Європи. Доки на інвестиційній карті світу Україна не має зрозумілого та привабливого вигляду, їй складно розраховувати на масштабний успіх.
Для продовження ефективної боротьби проти російської гібридної агресії та зміцнення позицій України у сучасному світі нашій державі конче необхідні масштабні економічні зміни. На жаль, розраховувати на них під час президентської та парламентської кампанії об’єктивно не випадає, швидше мова йде про те, щоб не допустити вторгнення цунамі популізму до українських реалій у 2019 році.