Щодо нерозуміння механізму формування кінцевої ціни.
У 2018 році експорт електроенергії з України в ЄС зростав. У порівнянні з 2017 роком обсяг збільшився на 19,36% — до 6,166 млрд. кВт-год. Проте, у критиків експорту електроенергії існує щорічна традиція піддати сумніву доцільність експорту та заявити про збитки від експорту електроенергії.
Слід зауважити, що традиційно питання експорту електроенергії не до вподоби політикам та активістам. Шкода, що до такої дискусії із питань експорту електроенергії, яка побудована на викривлених фактах, долучаються профільні фахівці з питань енергетики. Здавалось, що саме вони повинні об’єктивно роз’яснювати усі питання. Але чомусь замість обговорення технічних, фінансових або виробничих питань така розмова скочується у банальну прірву пропаганди викривлених даних, які лишень тиражують міфи про експорт електроенергії.
Якщо поглянути на факти, то із 6,166 млрд. кВт-год більше половини – 58,3% (3,594 млрд кВт-год) від усього обсягу експорту електроенергії в 2018 році – склав експорт в Угорщину. Іще 22,9% (1,41 млрд кВт-год) – експорт до Польщі, 15,5% (955,8 млн кВт-год) — в Молдову, 2,7% (167,7 млн кВт-год) — до Словаччини, 0,6% (37,7 млн кВт-год) — до Румунії.
Зазвичай, критика лунає у сторону компанії ДТЕК, яка експортує більшу частину електроенергії. І це не дивно. До діяльності великих компаній завжди більша увага. Але окрім популістичних «аргументів» на кшталт, що пересічні українці субсидували ДТЕК як експортера електроенергії на суму 1,3 млрд грн, потрібно наводити і реальні аргументи. І тоді не буде сумніву у щирості намірів подібних активістів чи політиків. Адже шкода, що ці ж таки пересічні українці не здатні перевірити інформацію, яку надають такі коментатори, а сліпо довіряють неперевіреній інформації. І в результаті народ України знову використають у своїх цілях різного роду маніпулятори.
Насамперед, потрібно зрозуміти, що політичні твердження у стилі, що «український споживач» субсидує експортера електроенергії лише вкотре підтверджує нерозуміння такими авторами механізму формування кінцевої ціни на електроенергію. Експортери електроенергії в Україні, як і регіональні постачальники, викуповують обсяги електроенергії за оптовою ринковою ціною і перепродують кінцевим споживачам. Тільки їх клієнти не українські компанії, а закордонні. Такі «трейдингові» або операції із продажу електроенергії ніяк не впливають на величину кінцевого тарифу на електроенергію для українського бізнесу.
До того ж, якщо дивитися на конкретні фінансові показники, то є як мінімум три показники, що популісти або не знають, або спеціально «забувають».
У подібних розрахунках не враховано витрати експортерів на доступ до транскордонного перетину. Вартість перетину для компанії ДТЕК склала у 2018 р. 649 млн грн або 5 євро за МВт-год. Ці гроші у вигляді прибутку отримала компанія НЕК «Укренерго».
Також розрахунки не включають в себе витрати на транспортування вугілля на адресу Бурштинської і Добротвірської ТЕС. У 2018 р. «Укрзалізниця» за такі послуги отримала 932 млн грн.
Для розрахунку «популістичної субсидії» найлегше взяти різницю між тарифом теплової генерації і оптовою ринковою ціною, по якій закуповується електроенергія для експорту. Але якщо вже рахувати реальну «субсидію» на адресу експортера, то правильно було би враховувати лише тариф Бурштинської та Добротвірської ТЕС, які виробили електроенергію для експорту, а не середній тариф всієї теплової генерації України. Тут різниця становить 3% або 226 млн грн за 2018 р. Дешевший тариф обумовлений тим, що ТЕС працювали на максимальному навантаженні і це в умовах діючої системи ціноутворення знижує рівень тарифу. І вже відсутність таких деталей в розрахунках ставить під сумнів об’єктивність тверджень, що народ України субсидією експортера електроенергії.
Підрахунок усіх витрат дає загальну суму на рівні 1,8 млрд. грн.
Якщо вже йти далі, то потрібно згадати і те, що для забезпечення експорту електроенергії в Молдову задіяні АЕС України, які виробляють до 30% такої електроенергії. Лише це не дозволяє враховувати цей обсяг у розрахунку міфічних «1,3 млрд», які ніби-то втратив «споживач».
Нарешті, порівняння цін на ринках ЄЄ і України не є правильним. Уже неодноразово було сказано, що принципи формування оптової ціни абсолютно різні. Оптова ціна в Угорщині — це ціна на ринку «на добу вперед», яка формується на базі тільки паливних витрат генерації, а покриття інших витрат здійснюється через інші ринкові механізми (балансуючий ринок, ринок додаткових послуг). Оптово-ринкова ціна в Україні включає в себе всі витрати теплової генерації, що відразу ставить ціну в ЄС і Україні у нерівні умови. І робить рівень оптової ціни в Україні вище європейського. А тому думки про те, що ТЕС продають електроенергію українським споживачам дорожче, ніж в Угорщину – це лише спроба підтримати в українців міф, що їх хтось обкрадає.
Такі міфи виникають через те, що часто аргументи «експертів» тісно переплетені із популістичною складовою. А це унеможливлює розуміння проблеми експорту електроенергії звичайними українцями, які іще з школи пам’ятають вольти та ампери. Тому, на жаль, представники громадських організацій, які претендують на захист прав громадян, часто перетворюються за рівнем дискусії у «бабусю-на-лавці-біля-під’їзду», яка здатна вам за 5 хвилин визначити, хто винен і кого треба покарати. Щоправда, як завжди, без аргументів.