Аналітичка «Демініціатив».
Гучні та креативні антипрезидентські акції Національного корпусу та Національних дружин (НК-НД) показали, як шляхом мобілізації активних і вмотивованих прихильників праворадикальна політична сила може прикути до себе увагу всього суспільства та завдати проблем фаворитам виборчих перегонів.
Проте постає питання, які цілі ставлять перед собою НК-НД і які наслідки їхні дії матимуть для виборчої кампанії? У зв\’язку з цим, аналітики Фонду «Демократичні ініціативи», спираючись на власні спостереження за перебігом виборів та аналіз опитувань громадської думки, пропонують поглянути на акції НК-НД як на складову раціональної тактики політичної сили. НК-НД прагне використати президентські вибори для легітимації «вуличної політики», яка в умовах війни та відносної економічної стабілізації стала непопулярною, щоб на цій хвилі пройти у парламент.
Однак така тактика тягне за собою дві проблеми.
Проблема комунікаційна
Схильність НК-НД до видовищ, що балансують на межі вуличного громадянського протесту та штурмових насильницьких дій, не була новиною.
Ще на початку 2018 Андрій Білецький хизувався тим, що «марш Національних дружин» спровокував агресивну кампанію «ботоферм» «порохоботів» та «міхоботів». І сам розголос, і ті, хто його робили, працювали на впізнаваність НК-НД. А довіра та впізнаваність потрібні були НК-НД як повітря. Адже спостерігався цікавий парадокс. З одного боку, опитування Центру Разумкова у жовтні 2017 показувало, що громадяни найбільше довіряли волонтерам (67%) і добровольчим батальйонам (54%). Тож політичний рух, заснований на базі батальйону «Азов» і організації «Цивільний корпус», гіпотетично міг покладатися на підтримку таких громадян. Однак опитування Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова у грудні 2017 показало рейтинг «Національного корпусу» на рівні 0,5% з тих, хто має намір узяти участь у виборах.