Зараз громадськість щодня дізнається про деталі переговорів.
Рекордсменом з тривалості коаліційних переговорів була Верховна Рада 5 скликання. Обрана 16 березня 2006 року вона спромоглася утворити «антикризову коаліцію» лише 7 липня, тобто більше, як через 3 місяці переговорів.
До речі саме тоді закінчилась історія Соціалістичної партії Олександра Мороза, як самостійного політичного проекту. Пройшовши вибори разом з БЮТ та Нашою Україною, Олександр Мороз несподівано зрадив декларованим поглядам, пішовши у коаліцію з Партією регіонів та КПУ. Це фактично вбило партію, і тепер СПУ вже другий термін не представлена у Верховній Раді.
Верховна Рада 6 скликання мала не менш тривалу коаліціаду. Обрана 30 вересня 2007 року вона спромоглася визначитись з прем\’єром та урядом лише 18 грудня, тобто через 2 місяці і 18 днів.
Цікаво, що тодішній прем\’єр Юлія Тимошенко спиралася на вкрай нестійку коаліцію БЮТ та НУНС, яка налічувала рівно 226 голосів – мінімально необхідну кількість. Однак це не перешкодило її уряду працювати до березня 2010 року.
Верховна Рада 7 скликання під тиском Віктора Януковича домовлялася справді швидше. Обрана 28 жовтня 2012 року, вона нашвидкоруч утворила другий уряд під керівництвом Миколи Азарова 13 грудня.
Прискорена коаліціада 2012 року стала результатом недемократичної атмосфери та переслідувань опозиції. На той час Юрія Луценка та Юлію Тимошенко вже було засуджено за вигаданими звинуваченнями, а частина їхніх соратників переховувалась за кордоном.
Навіть обрана на хвилі народного піднесення після Революції Гідності діюча Верховна Рада 8 скликання утворювала уряд Арсенія Яценюка більше місяця. Вибори завершились 26 жовтня, а уряд проголосували пакетом лише 2 грудня.
Таким чином нинішні коаліційні переговори поки не вийшли за межі історичного прецеденту. Тривають вони не так довго, навіть якщо вважати розпадом коаліції вихід з неї Самопомочі 19 березня.
Треба відзначити, що в порівнянні з попередніми коаліціадами став більш відкритим і стиль домовленостей – вперше громадськість дізнається про деталі переговорів кожного дня.
Можливо більша відкритість пов\’язана з тим, що БПП, не зважаючи на свої недоліки, є безумовно найдемократичнішою з фракцій парламенту.
Тут не виключають депутатів з фракції, як наприклад у Самопомочі, за «неправильні» голосування (поки вони не дають формальних причин – власноручних заяв про вихід).
Тут не переслідують за контакти з журналістами і навіть за критику президента. Тому депутати вільно коментують і розповідають про хід коаліціади.
Зрештою новий уряд буде сформовано.
Або ж розпочнуться дострокові парламентські вибори і за ними – нова, без сумніву, ще більш тривала коаліціада. Адже в новому парламенті фракцій буде більше і компроміс буде шукати ще важче.