2019-10-21 06:49
HRONIKA.info
Виктор Таран
Все статьи автора
Мнения

Чим відрізняється «популізм» в Європі та Україні

Популістичні партії присутні в парламенті семи країн.

Європейці характеризують політичний популізм наступним чином: Лідер партії пропонує простий шлях до вирішення складних проблем або «короткострокові» рецепти, які не дають змогу докорінно змінити ситуацію. Людям, як правило подобається такі сценарії і вони готові масово підтримувати ці ідеї. Але оскільки такі рецепти не дають можливості докороінно змінити ситуацію на краще ситуація лиш погіршується. Це у свою чергу дає можливість популістам активно критикувати опонентів з класичних ідеологічних партій далі.

Станом на сьогодні популістичні партії присутні в парламенті семи країн ЄС, при чому у двох з них (Угорщина та Польща) вони знаходяться при владі. І ця тенденція з кожним днем набирає загрозливих обертів. Наприклад в Італії, де скоро відбудуться парламентські вибори, найвищі рейтинги мають дві популістичні партії, які будують свою риторику на аналогічних трьох тезах: антиміграційна політика, тотальний «євроскептицизм» та «антиглобалізм.»

Поширенню популізму в Європі сприяють ЗМІ, які у більшості своїй перестали нести «змісти» та «сенси,» перетворившись у джерела «емоцій» та «новин світу постправди.»

Ситуацію погіршує криза класичних «народних партій» та «соціалістичних партій,» які не встигають перебудувати свою комунікаційну та організаційну структуру, а отже не можуть конкурувати на рівних з популістами.

Феномен «політичного популізму,» на думку європейських експертів, з кожним днем стає все більшою загрозою для цінностей та принципів Правової держави, які домуніють в ЄС. Європейський суд з прав людини кожен день отримує багато скарг на Уряди Польщі та Угорщини через порушення Владою прав та Свобод людини. Динаміка скарг до речі дає всі підстави вважати, що скоро ці країни стануть «лідерами» випередивши зокрема Україну.

«Популізм» як явище принципово відрізняється в Європі та Україні. В Європі популізмом «заражені» окремі партії, і оскільки більшість складають сталі ідеологічні партії це дає змогу втримувати політичну систему сталою.

В Україні ситуація набагато гірше. У нас Популізм має класово-регіональні ознаки та за відсутності класичних ідеологічних партій присутній в риториці майже всіх політичних гравців. До речі, на думку експертів, це все розпочалось ще на початку 2000-их коли тодішня опозиція ввела термін «злочинна влада.» З тих пір у нас всі влади апріорі злочинні і проти них всі мають боротись 🙂

Класичні ознаки української партії, яка використовує популістичну риторику можна продемонструвати на прикладі прийнятою на днях ініційовану Урядом Володимира Гройсмана Пенсійної реформи:

1) Маніхейство в риториці (Уряд поганий тому що пропонує погану реформу, ми гарні оскільки пропонуємо набагато кращий варіант. Правда який це варіант вони не вказують)

2) Завищені та нереалістичні соціальні обіцянки (якби ми були при владі пенсії підняли не для 9 млн пенсіонерів, а для всіх. І не на 500-1000 гривен, а одразу в 3-5 разів до 5-7 тисяч гривен При цьому реалістичні бюджетні джерела такої фінансової щедрості не вказуються)

3) Звернення до гасел та звинувачень. (Батьківщина та Оппоблок, вже звинуватили Уряд у «пенсійній зраді» пообіцявши оскаржити рішення в Конституційному суді. При цьому вони чудов знають, що цей механізм оскарження процедурно не дієвий)

4) Гіперболізація проблеми (Батьківщина та Оппоблок заявили про «пенсійний геноцид.» Правда чому це геноцид, якщо по факту пенсії піднімаються для 9 млн пенсіонерів політики не пояснюють)

5) Відсутність або гібридність ідеологій та партійних програм. Без коментарів

6) Постійне протиставлення Влада/Народ. Влада апріорі нічого не може зробити гарного (Ініціатива Гройсмана по Пенсійній реформі ганебна по своїй суті, оскільки він пропонує «пенсійний геноцид.»

Ситуація в Україні погіршується тотальною недовірою до виборної демократії, державних інститутів, відсутність незалежних ЗМІ та постреволюційний синдром.

Рецепт подолання «партійного популізму» простий: відновлення довіри до виборної демократії, політична та громадянська освіта, відповідальність політиків, зміна дискурсу у ЗМІ, побудова принципово нових партій.

Джерело


Рекомендуем прочитать

Україна йде своїм європейським шляхом

Владимир Цыбулько

Почему невозможен эффективный экспорт «Зе-технологий»

Евгений Магда

О Путине, победобесии и Superjet

Слава Рабинович