Майже непоміченою пройшла одна зустріч.
На тлі очікування зустрічі президентів Росії і Сполучених Штатів у Парижі — втім, так нічого й не відбулося — майже непоміченою пройшла інша зустріч — спілкування Володимира Путіна із президентом Республіки Косово Хашимом Тачі. З рукостисканням, обміном думками, все як годиться. І з обіцянкою визнати домовленості Косово і Сербії, якщо таких вдасться досягти. І це при тому, що в Москві не визнають незалежності Косово і вважають цю країну частиною Сербії. І це при тому, що багато хто вважав визнання Москвою незалежності Абхазії і Південної Осетії «отвєткою» за Косово, за визнання незалежності цієї країни Заходом.
Але подивіться — ніхто на Заході не збирається спілкуватися із президентами Абхазії і Південної Осетії, зустрічатися із президентом Придністров\’я, визнавати «вибори» у «ДНР» і «ЛНР». А Путін, тим часом, тисне руку Хашиму Тачі, засновнику і колишньому командиру Армії визволення Косова — тієї самої армії, якою в Сербії ще недавно лякали дітей!
А чому? А тому що Косово — як би не ставитися до самого процесу отримання незалежності цією країною — відбулося як держава, позиції якої не можна ігнорувати, з якими доводиться рахуватися. І про ці позиції доводитися, нехай і зціпивши зуби, говорити з президентом самого Косово.
А Абхазія, Південна Осетія, Придністров\’я, «народні республіки» Донбасу — це просто регіони, окуповані Росією. У них немає державної суб\’єктності. Навіть коли жителі цих регіонів намагаються обрати свою владу, їм все одно нав\’язують гауляйтеров. І ще вони знаходяться на утриманні Москви. І під наглядом російських «кураторів» і військових.
Саме тому Путіну довелося потиснути руку Хашиму Тачі. А різноманітні Пушиліни ніколи не дочекаються рукостискання від керівників країн цивілізованого світу. Маріонеткам руки не подають.