Дурість позбавляють росіян натяку на історичну перспективу.
Ліквідації «імперії зла» — Радянського Союзу — у Росії соромиться лише на 15% менше опитаних, ніж «вічної бідності і невпевненості», в якій живе «великий народ». Такі дані останнього опитування Левада-Центру.
Тобто в тому, що «народ великий», в Росії не сумнівається ніхто. А те, що великі народи не живуть у «вічній бідності і невпевненості», нікому з місцевих шовіністів на думку чомусь не спадає. І те, що ця «вічна бідність і невпевненість» — результат вічного екстенсивного розвитку, спроб поневолювати інших, а не розвиватися самим, теж більшості росіян довести абсолютно неможливо.
Що «народ великий», в Росії не сумнівається ніхто. А те, що великі народи не живуть у «вічній бідності і невпевненості», нікому з місцевих шовіністів на думку чомусь не спадає
Саме тому кількість респондентів, які шкодують про одну з найбільш знаменних подій у історії ХХ століття — руйнування Радянського Союзу, за останній рік збільшилася на 12% і посіла друге місце після «вічної бідності». І ця кількість буде збільшуватися із кожним роком — бо середньостатистичний росіянин житиме все гірше і гірше.
У Радянському Союзі цей середньостатистичний росіянин жив не краще, нерідко набагато гірше і бідніше, ніж мешканці сусідніх союзних республік — України, Латвії, Литви, Естонії. Але м\’ясо в магазинах і нові штани йому заміняла гордість за імперію. Впевненість в тому, що він в цій імперії — «старший брат», що всі його люблять, бо бояться. Імперський шовініст обожнює це хуліганське почуття страху, яке він хоче вселяти завойованим країнам і підкореним народів. Тому що більше у нього за душею нічого немає, та й душа нерідко відсутня.
А зараз пишатися особливо нема чим, ну хіба що ганебною окупацією Криму, яка серед національних досягнень посіла місце одразу ж після освоєння космосу. А жити все гірше і гірше — і є чітке розуміння, що краще вже найближчими десятиліттями не буде.
І замість того, щоб задуматися, як змінити цю ситуацію і позбутися мерзенного авторитарного режиму, чий егоїзм і дурість в буквальному сенсі слова знищують Росію і росіян, позбавляють їх навіть натяку на історичну перспективу, середньостатистичний росіянин починає згадувати час, коли він міг вважати себе всесоюзним держимордою. Яка жахлива наївність!
Колись великий російський драматург Антон Чехов закликав співвітчизників вичавлювати з себе раба хоча б по краплині. Але ніяке позбавлення від рабства неможливе без позбавлення від шовінізму. Шовінізм можна подолати тільки колективною політичною і національною волею. Відмовитися від окупації чужих територій і тиску на інші країни. Раз і назавжди покінчити з ганьбою русифікації неросійських народів Росії — щоденних жертв «старшого брата». Просто зрозуміти, що займатися власним майбутнім і майбутнім своїх дітей — набагато цікавіше і перспективніше, ніж знущатися над іншими і тим більше вбивати інших тільки за те, що вони не хочуть вважати тебе за «старшого брата».
В іншому випадку росіяни так і залишаться архаїчним середньовічним суспільством, яке живе сумнівними подіями авторитарного минулого.