Довго думав, писав, витирав і писав знову.
Власне кажучи, не про саме рішення. Я хочу сподіватися, що воно вимушене і не принесло особливого задоволення щонайменше частині тих, хто його підтримали.
Чому вимушене? Бо після окупації Криму киримли отримали доступ до малюсінської частини владного ресурсу. Але і за це є ціна. І, думаю, не бракує охочих нагадати.
Болить спроба мотивувати це рішення… Власне, формулювання… В стилі «темників» Банкової: є лише Порошенко і Путін. Ну, не прямо аж так, але у формі, що є похідною — Порошенко найбільш «заукраїнський» і «закримськотатарський».
Важко дається текст, бо відчуття відповідальності за долю киримли в нашій спільній країні тисне і примушує бути дуже обережним.
Тому нічого більше і не напишу.
Але для моїх друзів признаюсь — багато років після цього, коли чутиму згадку про Меджліс я подумки (а може і не подумки) запитуватиму себе (а може і не лише себе) — про який Меджліс йдеться? Той, для якого важлива доля киримли, чи той, що частина агітаційного департаменту БПП?