Діалог не повинен ставати димовою завісою.
«Росія не становить загрозу ні для кого зі своїх сусідів», – заявив прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков в інтерв’ю російському Першому каналу. Дивна заява, чи не так? Особливо на тлі анексії Криму, війни на Донбасі, фактичної окупації Абхазії, Південної Осетії і Придністров’я.
Однак приводом, який дозволив Пєскову зробити таку заяву, став візит до Москви президента Естонії Керсті Кальюлайд і її зустріч із Володимиром Путіним. Офіційно президент відвідувала російську столицю для участі у відкритті нової будівлі посольства Естонії, проте напередодні візиту її адміністрація стала наполегливо домагатися зустрічі з Путіним.
У Таллінні таку наполегливість сприйняли по-різному. Одні політики і спостерігачі стали говорити, що діалог важливий в будь-якому випадку. Інші дорікали президенту, що вона є байдужою до європейської єдності і дозволить Путіну в черговий раз продемонструвати: ніякі агресивні дії Москви не призведуть до її ізоляції. Президент Естонії воліла прислухатися до думки першої групи. Але права, як зазвичай, виявилася друга.
У самій Естонії думки щодо зустрічі Кальюлайд і Путіна залишаються поляризованими. Здивовані сусіди цієї країни по Європейському союзу. Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс зазначив, що Таллінн не надавав інформації про те, які питання будуть обговорюватися і нагадав, що «зазвичай ми це координуємо і діємо об’єднано, завжди це є більш ефективним». Литовський міністр вважає, що «Росії актуально продемонструвати, що немає ізоляції, можливо, створити враження звичайної співпраці, якій сприяють такі візити».
І дійсно, російська офіційна пропаганда використовувала візит естонського президента повною мірою. Головний мотив – Кальюлайд дуже просила і Путін милостиво погодився. Але, зрозуміло, ніхто не забуває ані про участь Естонії в НАТО, ані про проблеми російськомовного населення, ані про інші «гріхи» сусідньої країни. В інтерпретації Москви Кальюлайд виглядає незграбною школяркою, яку вичитує строгий учитель.
Звичайно, в інтерпретації естонського президента їй вдалося нагадати Путіну про претензії Євросоюзу до Росії – й роль Москви в українській кризі. Ось тільки Путіну зовсім не важливо, що говорить естонський президент або будь-який інший західний політик. Для нього найголовніше – що Кальюлайд прийшла до Кремля. Сама. Російсько-естонських контактів на вищому рівні не було вже понад десять років і попередник Кальюлайд на посаді президента Тоомас-Хендрік Ільвес через свою сувору позицію з приводу агресивних дії Москви сприймався в Кремлі мало не як ворог. А тепер його наступниця одумалася, приїхала і ввічливо розмовляє. І навіть запросила Путіна до Естонії. І він цілком може прийняти її запрошення і приїхати. Приїхати як переможець.
Тому правий Лінас Лінкявічюс, який стверджує, що «діалог не повинен ставати своєрідною димовою завісою для відсутності змін». В діалог вступають тоді, коли розуміють, що можуть досягти результату, а не тоді, коли хочуть надати можливість себе використовувати.