«Кульгава качка» Петро Порошенко

0
55

Врятувати Медведчука та Ахметова.

У Америці є спеціальний термін Lame Duck, тобто «кульгава качка». Це президент в ситуації, коли його наступник вже обраний на посаду, а сам він не має повної легітимності та добуває свої дні.

Зазвичай такий президент, що залишає посаду, присвячує час роздачі нагород та подяк найбільш активним членам своєї команди. Так відбувається в Америці, але не в Україні. У випадку з Петром Порошенком зараз на поверхню проступають його таємничі союзники.

Його завершаль дні на Банковій стали бенефісом для двох головних бенефіціарів президентства, про яких Порошенко волів не згадувати на ефірах та теледебатах – ідеться про Ріната Ахметова та Віктора Медведчука.

Рінат Ахметов за Порошенка завершив концентрацію у своїх руках величезних активів у вугільній газулі та тепловій енергетиці, де його доля досягає 80 відсотків, а також побудував імперію сонячної енергетики, яка дозволить забагучуватися за рахунок астрономічних зелених тарифів.

І тепер Ахметов впритул наблизився до монополії розподільчих мереж, тобто щоб контролювати по всій Україні доставку електроенергії від своїх виробництв до кінцевих споживачів.

Ще на початку січня ДТЕК оголосив, що купує у російської групи VS Energy два обленерго: Київобленерго та Одесаобленерго. Але тільки зараз, через чотири дні після поразки на виборах президента, підконтрольний Порошенку Антимонопольний комітет зробив подарунок Ахметову та надав необхідні погодження.

Тобто ще два регіони потрапили в залежність від олігарха, який немов на розпродажі збирає активи в Україні – у той час, коли малий та середній бізнес закривається. Орієнтовна вартість двох обленерго становить 250 мільйонів доларів.

Вже сьогодні обленерго ДТЕК контролює передачу та збут 37% всієї електроенергії. Після покупки ще двох обленерго ця доля виростає до 48%. Частина патріотичного середовища виправдовувала дії влади тим, що майно відходить від російської групи VS Energy, але насправді за жодних обставин покупцем не могла ставати корпорація Ахметова.

Це безпрецедентна ситуація, коли один олігарх отримує у власність таку кількість мереж, які є елементом критичної інфраструктури. Утворюється «ідеальна» монополізована вертикальна інтеграція. І якщо від монополії у виробництві електроенергії ще можна підстрахуватися імпортом електроенергії, то від монополізації Ахметовим мереж так не врятуєшся.

Проти видачі Ахметову такого дозволу проголосували всього двоє членів Антимонопольного комітету – Агія Загребельська та Світлана Панаіотіді. Обидві вони за часів Порошенка ставали постійним об»єктом нападок, на них складали протоколи та змушували писати заяви про відставку за власним бажанням.

Інша частина Антимонопольного комітету – це люди, пов»язані з заступником глави адміністрації президента Олексієм Філатовим та концерном УкрПромІнвест (материнська структура «Рошен»). Усі ці роки вони слухняно ухвалювали рішення в інтересах партнерів Банкової – Медведчука або Ахметова.

При чому при отриманні погоджень щодо обленерго склався трикутник. Глава Антимонопольного комітету Юрій Терентьєв є однокурсником зі своїм куратором в оточенні Порошенка, заступником глави АП Олексієм Філатовим, але також з Валерієм Тарасюком, головним юристом та віце-президентом групи VS Energy, якого вони потім делегували в регулятор енергетики НКРЕ.

Але в чому секрет Ахметова? Звідки взялися гроші в олігарха, якщо не так давно, на початку 2016 року ДТЕК був майже банкрутом, адже борги якого торгувалися по 35% від номіналу. Відповідь очевидна – бо за допомогою чинного президента Ахметову придумали формулу «Роттердам плюс» і штучно підняли тарифи.

Тобто кінцевими платниками за цей «шопінг» Ахметова є ми, всі українці. Схемою «Роттердам плюс» було знято із споживачів понад 35 мільярдів гривень. Навіть після усіх відкатів, на руках залишилося багато кешу, який можна відправити на нові покупки та подальшу монополізацію енергетики.

Для того, щоб розуміти ступінь деградації державних регуляторів, які управляються з адміністрації президента, ще один приклад. У лютому цього року Україна закуповувала електроенергію з вугільних електростанцій Ахметова майже на 50% дорожче від ціни, за якою… сам Ахметов продавав цю саме теплову електроенергію в Європу. Лише порівняйте: 2167 грн/МВт*годину, за якою олігарх збував свою продукцію всередині України – та 50 євро, тобто півтори тисячі гривень, за якою він продавав у Європі.

Це означає, що українські споживачі в найбіднішій країні Європи забезпечують надприбутки для олігарха, який вивіз родину до Лондона та міняє немов рукавички партнерів з числа президентів.

Але не тільки Ахметов може радіти, що встиг до закінчення каденції Порошенка владнати всі справи. Так само щасливим може почуватися Віктор Медведчук.

За роки правління чинного українського президента кум Путіна отримав контроль над золотою жилою, яка дозволяє йому збагачуватися, фінансувати з цих грошей свої телеканали, політичні проекти та ідеологію просування «русского мира».

Ця «дойна корова» – це дизельна труба, яка потрапила в руки по»язаної з Медведчуком швейцарської фірми-прокладки, що контролює тепер 40 відсотків ринку дизеля всереди країни.

Страхуючись на випадок зміни влади, аби не втратити актив, зараз медведчуківський клан оформлює трубу на білоруську компанію «Нафтобітумних завод». При чому ще в грудні минулого року була озвучена позиція СБУ, що ця компанія, за якою Медведчук хоче сховати свою трубу… контролюється з Росії.

Але Антимонопольний комітет, яким управляє президент Порошенко, дав необхідні дозволи. Він дозволив тій же білоруської компанії з російським корінням купити дизельну трубу. Тобто підіграти Медведчуку.

Все це відбувалося в той час, як Банкова розкручувала рамку на другий тур виборів: «або Порошенко на другий термін, або Путін візьме реванш». Свою стратегію вони будували на страху, який мав паралізувати виборця.

Історія з трубою – це далеко не перший приклад допомоги адміністрації президента росіянам. У березні, за кілька днів до виборів, Порошенко виключив з списку санкцій України Молдовський металургійний завод, який знаходиться в місті Рибниця на території підконтрольного Москві Придністров\’я.

Санкції на це підприємство сам же Порошенко наклав рік тому, але зараз поміняв своє рішення для того, щоб перенаправити на окуповані Росією землі український металобрухт.

Усі ці історії – лише верхівка процесів, про які ви не почуєте на великих телеканалах або бравурних брифінгах Банкової. За риторикою «Геть від Москви» усі ці роки будувався клептократичний режим, де президент взяв собі у партнери Ахметова і Медведчука. І поразка на виборах – ще замала ціна, яку заплатив Порошенко за те, що реанімував найбільш одіозних олігархів з минулого. Бомби уповільненої дії, закладені за часів його президентства, ще багато років будуть переслідувати українців.

Джерело

загрузка...

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь