Про ганебне ставлення українського чиновництва.
Діючи за принципами «рука руку миє» та «крук крукові ока не виклює», чиновники наші за всіх урядів і президентів на все йдуть аби захистити «своїх».
І навіть Європейський суд з прав людини їм не указ.
Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» зганьбило нашу державу, як кажуть, на всю Європу.
Європейський суд з прав людини визнав власне безсилля у протистоянні з українським чиновництвом, одним махом вилучивши з реєстру справ більше 12 тис. звернень українських заявників, що стосувалися невиконання рішень українських судів.
Таким сумнівним способом ЄСПЛ вирішив внутрішні бюрократичні проблеми з «перевантаженням», «перевівши стрілки» на Комітет Міністрів Ради Європи.
Що ж зробили українські Кабмін та Мін\’юст?
Кинулися рятувати репутацію держави та наводити порядок у царині виконання судових рішень?
Уряд і Мін\’юст продовжують крутити дулі українським громадянам і юридичним особам, зайнявши позицію, мовляв, рішення у справі Бурмич – ніяке не рішення ЄСПЛ в розумінні закону. А тому навіть офіційно перекладати його жодної потреби нема.
Яскравою ілюстрацією ставлення чиновників Мін\’юсту до проблеми виплати компенсацій постраждалим громадянам і юридичним особам є напрочуд цинічні відповіді Заступника Міністра юстиції України – Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Івана Ліщини,
Кілька цитат (чи вирвані вони з контексту хай читачі вирішують самі):
«але її (компенсації) не буде навіть якщо законопроект приймуть»
«вона (компенсація) буде у будь-якому разі менше за те, що Страсбург призначав»
«Страсбург має прийняти до уваги цю ситуацію, що все ж таки щось відбувається…»
«я сподіваюсь, що ми все-таки отримаємо можливість відстрочити цей строк десь ще на рік»
А міг же і просто сказати:
«Дуля Вам, а не компенсації, а ми і далі тягтимемо час».
Ми обов\’язково триматимемо ЄСПЛ в курсі публічної позиції українського чиновництва.