Рівень пристрастей, до якого доростають стосунки в українських родинах, особливо коли останні ще й статусні та перебувають в мейнстрімі політики і справді варті мексиканських серіалів, якби це стосувалося лише особистого життя та перерозподілу всіляких спадщин з активами. Найголовніше, що в такій боротьбі задіяні аж занадто непрості державні інституції, включно із нереформованими судами і прокуратурою. Щонайдивніше, що виконання грошових замовлень в цих інституціях співіснує водночас з риторикою про необхідність долати корупцію.
Найяскравіший приклад — скандальна боротьба мільярдера Геннадія Буткевича зі своїм колишнім зятем Сергієм Рибалка. Буткевич — співвласник найбільшої мережі супермаркетів в Україні «АТБ». Сім\’я Сергія Рибалка володіє найбільшим виробником снеків S.Group (їх торгові марки «Semki», «Козацька слава» і т.д.). Сам Сергій Рибалка — депутат від Радикальної партії, навіть не просто депутат а голова комітету ВР з питань банків і банківської діяльності.
Почалося все з сімейного конфлікту — після розлучення Сергія Рибалка з дружиною. В один момент колишній тесть заборонив колишньому зятеві бачити свою дитину. Але Сергій Рибалка став боротися за право брати участь у вихованні своєї дочки через суд.
Буткевич ще в радянський час сам працював у міліції і пішов звідти через корупційний скандал. Пізніше він був правою рукою колишнього українського прем\’єр-міністра Павла Лазаренка, котрий пізніше відсидів за корупційні злочини в США більше 8 років. Буткевич якраз відповідав у нього в команді за стосунки з силовиками.
Але Буткевич завжди намагався зблизитися з владою і вирішувати свої питання через силові органи. І з часом він увійшов до найближчого оточення Януковича через колишніх керівників СБУ Якименко та Самойленко.
Як кажуть знаючі люди, коли в 2013 році колишній зять став його турбувати спробами відстояти свої права, він заявив: «Зробіть так, щоб його не було». Нібито питання було узгоджене навіть з сином Януковича Олександром. І тоді СБУ, міліція і податківці стали розривати компанію сім\’ї Рибалки на частини. При цьому супермаркети «АТБ» вирішили не повертати виробникові снеків гроші за поставлений товар — ні багато, ні мало на 13 млн. Доларів. Тобто силовики мочили Рибалку за його ж гроші. Але забрати бізнес і посадити самого Сергія Рибалка не встигли — в країні переміг Майдан.
Але Буткевич швидко знайшов спільну мову і з новою владою — досі гроші вирішують багато чого.
Спочатку S.Group. вдавалося вигравати суди, і частину боргу вдалося повернути. Але коли мережа «АТБ» програла черговий суд, вони знову традиційно підключили силовиків.
Але такого нахабства не було навіть за часів «злочинний режим».
Тепер прокуратура дістала з архіву стару сфабриковану справу про ухилення від сплати податків за 2012 рік, яка розсипалася ще при Януковичі. На цей раз податківці відразу навідріз відмовилися брати участь у настільки очевидно незаконному процесі.
А прокуратура ніби то в рамках старої справи постаралася вилучити у S.Group документи, підтверджуючі наявність у «АТБ» боргу. Не знайшли. Тоді застосували взагалі безпрецедентний прийом: відкрили нову справу. І вже в його рамках викрутили визначення Бабушкінського районного суду Дніпропетровська на проведення обшуку в Київському господарському апеляційному суді та вилучили оригінал справи про борги «АТБ» перед S. Group.
Немає справи, немає боргу? Тепер, якщо справа «загубиться» в надрах прокуратури, то є небезпека затягування судового процесу майже до нескінченності.
Скандал вже широко виплеснувся в інформаційне поле. Колектив S.Group вже пікетував американське посольство і Генпрокуратуру з вимогою зупинити свавілля силовиків. «АТБ» теж не вгамовується і заявляє, що на них організована «рейдерська атака». Але їхні аргументи виглядають смішно — для корпорації, яка входить в топ-5 компаній України за обсягами обороту (мова про десятки мільярдів грн.) 110 млн. — Сущі копійки. Коли Буткевич, який звик скуповувати прокурорів, депутатів і міністрів пачками, скаржиться на якийсь міфічний рейдерське захоплення, це вже смішно.
Зважаючи на традиційне протистояння РПЛ із Генпрокурором Шокіним, виглядає так, що іншого механізму «втихомирити» фракцію РПЛ, як не через розшматування компанії одного з найспроможніших фінансово депутатів фракції. І тут союз із дияволом цілком підходить. Враховуючи те, що мережа АТБ свого часу найдинамічніше розвивалася в часи Януковича, а в часи окупації не просто співпрацює з окупантом, а й перереєструвалася для роботи в окупованій зоні на території Краснодарського краю, і за логікою мала б підпасти під жорсткі санкції на території України, адже навіть перфарбування з АТБ в ПУД на території окупованого Криму, не приховує колабораційної природи цього бізнесу, ми отримує дивакуватий союз за інтересами — невже інтереси Різницької і колаборантів можуть так зблизитися на фігурі Сергія Рибалки? Зрозуміло , що гроші з мораллю майже не сусідять, але подібні сценарії на розрив бізнесу політичного опонента – це щось із епохи Януковича…Той, хто служить окупантові в Криму, готується прислужитися окупантові й за спиною українських солдатів…Тільки це вже переходить межі родинних сварок, фактично цей сюжет, вже не як елемент мелодрами, а як елемент трагедії змушує політичне середовище вкотре переглянути ставлення до бізнесу, котрий не лише не рахується з реаліями війни, а й навпаки в умовах жорсткого протистояння з окупантом саме окупантові служить більше, ніж рідній країні. Питання ж не лише в робочих місцях і податках…Питання в схибленій традиції вічного колаборанства, влади приходять і відходять, але кожній владі від таких людей завжди буде пропозиція… і «маленький пакуночок». Мова не про хабарі, в українську владу ж бо злиднів не беруть, мова про гешефти, котрі потім з кровію вихаркує простий українець…Тільки не треба говорити, що це сам Сергій Рибалка власноруч обєднав проти себе і Генпрокурора Шокіна, і власного тестя Буткевича…подібні перверзії лише добивають репутацію тієї чи іншої гілки влади.