Черговий цикл низьких цін допоможе Києву побудувати сильну державу і привести до краху режиму в Москві
Зараз вартість нафти Brent коливається на рівні близько $28 за барель, тоді як в червні 2014 року вона становила $114 за барель. Таке падіння ціни на три чверті дуже важливе для російської економіки і політики РФ щодо України. Єдиний вихід для Росії – знизити градус конфлікту в Україні.
Росія – нафтова держава. Коли ціни на нафту були високими, нафта і газ становили дві третини експорту РФ, половину її державних доходів і п\’яту частину її ВВП. При нинішній ціні на нафту експорт Росії скоротився наполовину – до $260 млрд. через паралельну девальвацію рубля державні фінанси постраждали не так сильно, але стандарти життя в Росії падають разом з рублем, який ослаб від 33 рублів за долар у червні 2014 до 84 — натепер. ВВП Росії у доларовому еквіваленті скоротився від $2,1 трлн початку 2014-го до менш ніж $1 трлн. З шостої за величиною економіки в світі Росія скотилася на 15-е місце відразу за Мексикою.
Низькі ціни на нафту, ймовірно, протримаються ще років десять. З кінця ХІХ століття енергетичний сектор характеризували тривалі надцикли, кожен з яких тривав близько чверті століття. Ціни на нафту були низькими з 1981 року до початку 2000-х, а високими – з 2003 по 2014 рік. З 1800-х низькі ціни на нафту трималися в середньому 11 років. Причиною такої тенденції є те, що більшість енергетичних інвестицій, як у виробництво, так і споживання, є довгостроковими. Тому малоймовірно, що в найближчому майбутньому ціни на нафту значно піднімуться, хіба що в разі початку великої війни.
Нафтове і газове багатство мають руйнівний вплив на суспільство, так як ці стани, як правило, монополізуються невеликою групою еліт. Всі 17 країн у світі з найбільшою часткою нафтових доходів у ВВП є авторитарними державами. 18-а у списку – Норвегія, яка була заможною демократичною країною до виявлення нафти. В останній раз, коли ціни на нафту були низькими, розпалися радянський блок і сам СРСР, а більша частина його колишніх республік стали демократіями.
Росія може зіткнутися з черговим падінням режиму і спробою демократизації. Коли це станеться, передбачити неможливо. Це може статися швидко або зайняти чимало часу. Минулого разу — від падіння цін на нафту в 1981 році до розпаду СРСР, а також демократичного прориву в 1991 році — минуло десять років.
Все це хороші новини для України. У 2013 році Україна імпортувала нафти і газу на $18,6 млрд – 10% від ВВП. При нинішніх цінах і споживанні в 2016 році Україна витратить тільки чверть від цієї суми, $5 млрд, на імпорт нафти і газу. Тепер, коли на енергетичному секторі буде складніше заробити, Україна може, нарешті, впоратися зі своєю всеохоплюючою корупцією. Це буде великим досягненням у забезпеченні добробуту.
Російський режим, навпаки, дуже страждає від низьких цін на нафту. Поки Кремль волів знизити стандарти життя населення, підтримуючи витрати на оборону на високому рівні. У минулому році доходи росіян впали на 10%. Цю антисоціальну політику навряд чи вдасться підтримувати. Російські далекобійники протестують з 11 листопада, а пенсіонери вийшли з протестами проти скорочення субсидій — але їх доведеться скорочувати ще більше. На тлі падіння ВВП і активізації громадських протестів Кремлю доведеться почати урізати витрати на оборону.
В таких умовах Кремль навряд чи вирішить продовжувати витратну і здебільшого безглузду війну в Україні. З 1 вересня кількість обстрілу в Донбасі зменшилася. Російські військові дії в Сирії, схоже, є відволікаючим маневром, щоб змусити росіян забути про програну війну в Україні. Призначення Росією Бориса Гризлова, який займався врегулюванням після Помаранчевої революції, здається кроком назустріч Україні.
Росії об\’єктивно треба йти з Донбасу. Саме Донбас, а не Крим, переконав США і ЄС ввести проти РФ серйозні фінансові санкції, які зараз душать російську економіку поряд з низькими цінами на нафту. Росія економічно слабше, ніж коли-небудь за останні десять років. Яким би не був упертим Путін, навіть він може зрозуміти, що залишатися на Донбасі – божевілля.