Як здійснити деокупацію Криму

З точки зору дипломатії набагато правильніше ставити не питання деокупації в цілому, а окремі аспекти окупації

Виступаючи на економічному форумі в Давосі, міністр фінансів Наталія Яресько говорила про питання, що хвилюють міжнародну спільноту. Зокрема, й про тему Криму. Яресько зазначила, що Україна має намір вже цього року запустити дипломатичну ініціативу щодо повернення окупованого півострова. Тим самим вона фактично повторила більш ранню заяву президента Петра Порошенка, зроблену ним на прес-конференції за підсумками минулого року, про те, що Україна розпочне переговори у форматі «Женева плюс».

У той же день стало відомо, що Порошенко своїм указом створив новий структурний підрозділ при Адміністрації президента – службу з питань деокупації та реінтеграції півострова. Раніше в РНБО отримали завдання розробити стратегію повернення Криму.

Як мені здається, всі ці події та заяви стали наслідком активної громадської діяльності, зокрема, активістів блокади Криму. Їм вдалося повернути питання півострова не тільки в інформаційне поле, але й у політичну площину. Порошенко, на мою думку, намагається уникнути зростання суспільного невдоволення з приводу відсутності чітких стратегій, планів і дій щодо кримського питання, тому і вжив згадані вище заходи.

Наскільки судилося збутися планам президента? На мою думку, реалізувати ідею «Женева плюс» непросто. Якщо цей формат і створять, то Росії в ньому, найімовірніше, не буде. Відповідно, він втратить ефективність ще в момент створення і в кращому разі перетвориться на дискусійний майданчик.

Що ж до державних структур з Криму (згадана вище служба з деокупації та реінтеграції півострова), то в цілому це правильна і позитивна ідея. Однак доцільніше і перспективніше створювати такі структури в межах Кабміну, а не Адміністрації президента. Таким чином новостворені «кримські» органи влади отримували б більше фінансування.

Мені здається, питання Криму не стояло на порядку денному останніх контактів між США і Росією, і воно точно не виносилося на обговорення в межах російсько-українських переговорів. Тому я сумніваюся в ідеї женевського формату заради окремого обговорення питання Криму. У Росії немає жодних причин говорити про деокупацію. І краще втягувати Росію в діалог поступово, прив\’язуючи санкції з Донбасу до санкцій з Криму, створюючи передумови для сприйняття цих двох проблем як нерозривно пов\’язаних.

З точки зору дипломатії набагато правильніше виносити на обговорення не питання деокупації в цілому, а окремі аспекти окупації. Наприклад, ситуацію з правами людини або проблеми українських громадян на півострові, проблеми кримських татар або проблеми церков, юридичні та фінансові проблеми підприємств тощо. В подібних ініціативах ми точно мали б підтримку на переговорах – не з боку Росії, звісно, а з боку інших учасників. І такий підхід мені здається перспективнішим, ніж створення нових форматів.

Джерело