Опір законопроекту 3700 «Про вибори народних депутатів України» (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку у багатомандатному окрузі) » нагадав мені стару дискусію
Приблизно 10 років тому теперішній міністр культури, а тоді народний депутат від «Нашої України» Вячеслав Кириленко також активно виступав проти запровадження «партійної диктатури». І треба сказати, що тоді він та його однодумці перемогли й імперативний мандат запроваджено не було.
Результати не забарилися. Ще в парламенті 5 скликання з\’явилися за влучним висловом Миколи Томенка перші «тушки» – так ми називали тоді перебіжчиків, які змінювали фракції партій від яких вони отримали депутатський мандат.
Як правило втікали з опозиції до влади. У переважній більшості випадків причиною ставав крупний хабар, або шалений тиск на бізнес.
Рекордсменом за кількістю тушок стала фракція Блоку Юлії Тимошенко у Верховній Раді 6 скликання, що потрапила під особливий прес влади. 48 перебіжчиків з 156 депутатів першопочаткового складу – тушки для нас стали і проблемою, і кепкуванням, і ганьбою.
Опір законопроекту 3700 «Про вибори народних депутатів України» (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку у багатомандатному окрузі) » нагадав мені стару дискусію. Приблизно 10 років тому теперішній міністр культури, а тоді народний депутат від «Нашої України» Вячеслав Кириленко також активно виступав проти запровадження «партійної диктатури». І треба сказати, що тоді він та його однодумці перемогли й імперативний мандат запроваджено не було.
Результати не забарилися. Ще в парламенті 5 скликання з\’явилися за влучним висловом Миколи Томенка перші «тушки» – так ми називали тоді перебіжчиків, які змінювали фракції партій від яких вони отримали депутатський мандат.
Як правило втікали з опозиції до влади. У переважній більшості випадків причиною ставав крупний хабар, або шалений тиск на бізнес.
Рекордсменом за кількістю тушок стала фракція Блоку Юлії Тимошенко у Верховній Раді 6 скликання, що потрапила під особливий прес влади. 48 перебіжчиків з 156 депутатів першопочаткового складу – тушки для нас стали і проблемою, і кепкуванням, і ганьбою.
Але не до сміху стало всій країні, коли після сумнівної перемоги на виборах Віктор Янукович закріпив свою владу, докупивши більшість у Верховній Раді за допомогою корупції, підкупу та шантажу. Із тушок була створена ціла фракція «Реформи заради майбутнього». Без проведення виборів режим отримав контроль у Верховній раді про який нам, демократам, раніше можна було тільки мріяти.
Багато громадських активістів, а дехто з них тепер самі нардепи, тоді активно критикували тушкування. Особливо активним були ті, хто підтримував рух «Чесно».
Не можу второпати, що сталося з деякими колишніми активістами після того, як їх обрали до Верховної Ради?
Невже точка сидіння регулює точку зору? Невже ми ніколи не примусимо народних обранців виконувати те, що вони пообіцяли виборцям під час виборчої кампанії і вони будуть вільно бродити поміж фракціями, де більше заплатять після обрання?