Олігархи продовжують демонструвати чудеса живучості, але чи є їм місце в майбутньому, коли країна віддає останні гроші на оборону, платники податків цивілізованих країн демонструють чудеса солідарності
Останні перипетії із міністерськими посадами затьмарили іншу, не менш «знакову» подію для української економіки і політики: вітчизняні олігархи зголосилися «інвестувати в Україну, чесно платити податки і створювати робочі місця». Чому це було заявлено саме зараз, і що підприємці попросять взамін у держави за таку «щедрість» — велике питання. У принципі, такі наміри можна було би лише вітати. Однак, уже зараз у щирості намірів деяких із них можна сильно сумніватися. Адже серед підписантів документу є люди, які кардинально не дотримуються положень цієї «декларації».
Достеменно відомо щонайменше про одного підприємця, який в Україні підозрюється в ухиленні від сплати податків у особливо великих розмірах і в роботі із підприємствами так званої ДНР, і при цьому спокійно сплачує податки у Криму.
Йдеться про Генадія Буткевича – співзасновника групи компаній «АТБ» — найбільшої мережі супермаркетів в Україні. «АТБ» ЗМІ пов’язували із росіянином, відомим прихильником сепаратистів Донбасу Костянтином Малофєєвим, а народні депутати менше року тому направляли до Генеральної прокуратури запит щодо ухилення компанією від сплати податків на суму майже 2,5 млрд. грн. Факт наявності таких претензій з боку фіскальної служби досі не спростовано, відтак Сергієві Таруті слід було б ретельніше підбирати людей, які підписуються під декларацією про «чесну сплату податків».
А тим більше – про сплату податків в Україні. Як відомо, всі компанії, які хотіли б залишатися в українському правовому полі і не підпадати під санкції, пішли з Криму і не працюють там. Натомість «АТБ» вирішила вчинити хитро і зареєструвала одну й ту саму компанію, яка контролює її магазини на півострові, — ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія» — двічі – в Україні (код 31460711) і в Росії (код 9102066487).
У обидвох реєстрах – і українському, і російському – компанія значиться як діюча. Більше того, в обидвох реєстрах директором зазначена одна й та сама людина – Ірина Станіславівна Румянцева. На додаткове підтвердження того, що йдеться про одну й ту саму юридичну особу – дані про розмір статутного капіталу – 18,2 млн. грн. і 63,5 млн. рублів (курс 3,49 руб. за 1 грн.). В обидвох реєстрах засновником компанії є кіпрська Олберг Лімітед. Раніше у ЗМІ публікувались документи, що підтверджують пряме відношення цієї офшорки до «АТБ».
Крім того, ще в лютому минулого року (через рік після окупації!) «АТБ» проводило тендери на закупівлю паливно-мастильних мастильних матеріалів для «ІБК» саме для поставки у Крим. Тобто двох думок бути не може: «ІБК» = «АТБ».
Так от, за даними російських аналітичних служб, тільки в 2014 році виручка «ІБК» від продажу товарів на півострові становила понад 7 млрд. рублів – це майже 2 млрд. грн. За цей же період компанія сплатила в Росії податків на понад 20 млн. рублів – це 5,6 млн. грн. Припускаю, що у 2015 році ця цифра щонайменше подвоїлась.
Хіба припустимо, що, однією рукою, образно кажучи, подаючи снаряди російській армії, іншою рукою Геннадій Буткевич підписує «декларацію олігархів» про чесну сплату податків в Україні? Цікаво, що думають про це інші підписанти? Чи комфортно Віталію Антонову, Олегові Бахматюку та іншим бачити свої прізвища поруч з людиною, на чиїх руках, можна сказати, – кров наших бійців, на чиїй совісті сльози матерів, тисячі втрачених домівок і сотні тисяч скалічених доль переселенців? Чи Віктор Пінчук стільки років витрачав купу зусиль та грошей на благодійність та міжнародні «політично-дипломатичні» проекти аби усе зганьбити ставши поруч із настільки одіозною людиною? Чи за гроші можна купити будь-яку індульгенцію?
Чи означає спільна декларація, що всі її підписанти розділяють життєві принципи Геннадія Буткевича? Цим постом хотів би розпочати публічну дискусію про те, чи повинні український бізнес і українське суспільство толерувати такі «прикрі випадки».