Німці з Таджикистану, які живуть у Німеччині, до цього часу відзначають свято «Навруз», німці з України співають українські пісні, і тільки російські німці люблять Путіна
1 лютого в Сімферополі Дмитро Ремпель, представлений як лідер партії переселенців та мігрантів Німеччини «Єдність» (EINHEIT), заявив: «За нашими оцінками, до 500 000 чоловік цікавляться та готові виїхати на територію Російської Федерації. Ця цифра приблизна, тому що точних статистичних даних немає». Він додав, що для цього необхідна спеціальна програма – видача без зволікань виду на проживання, отримання медичного страхування. При виконанні цих умов, «кількість людей буде порівнюватися з тими цифрами, які ми сказали», – зазначив Ремпель. Причиною він назвав «непросту ситуацію в самій Німеччині, перш за все пов\’язану з напливом біженців”.
Щось мене зачепило – Ремпель, біженці, Кельн, «зґвалтування німкень», знову біженці, «зґвалтування» 13-річної Лізи, нескінченні інтерв\’ю Ремпеля, його звернення до канцлера Меркель, прохання про зміну в Указі «Про невідкладні заходи щодо реабілітації російських німців», миттєва реакція Путіна і підписання змін в Указі 1992 року, де замінені слова про «відновлення державності» на слова про «соціально-економічний та етнокультурний розвиток російських німців». Тобто, слово «економічний» тепер ключове, а «етнокультурний розвиток» незрозуміло, що має на увазі – чи то німецьке, чи то російське.
Ремпель звернувся до Меркель, а відреагував Путін, наступного дня. Враховуючи давні традиції російської бюрократії і жахливу непунктуальність Путіна, оперативність дивовижна. Так все співпало – і «напади» на біженців, і дівчинка Ліза, і зміни в Указі. Найголовніше – вчасно з\’явився Дмитро Ремпель, до цього – голова культурно-спортивного об\’єднання «Атлант».
Повністю партія називається – Aussiedler und Migranten Partei Deutschland – EINHEIT, тобто, Німецька Партія переселенців і мігрантів «Єдність». У мене багато друзів з радянських німців, багато з них берегли в собі німецьку ідентичність в радянські важкі часи. Їх предки здебільшого жили в Поволжі до депортації 1941 року, а потім були депортовані і «як і весь радянський народ» хто жили в бараках, хто в сараях. У 80-х роках я їздив на південь Таджикистану, де в Вахшському районі жили німці-поселенці, щоб разом з ними порадіти Різдву. Як і в німецьких містах Грузії – Марієнфельд, Ной-Тифліс, Александердорф, Петерсдорф, Єлизабетталь, Катариненфельд, Найдорф і Гнаденбергер, вони намагалися зберігати мову та культуру. Радянська влада перейменувала міста, заборонила німецькі школи, перетворюючи радянських німців, які жили в Російській імперії з 1771 року, у радянських людей. Багато з них, які виросли в п\’ятому-шостому поколінні будівельників комунізму, такими і виїхали в Німеччину. Туди їхали «на батьківщину предків», за мовою та культурою, багато хто – за легким життям. Поки навесні 2013 року в Кельні нікому не відомий Дмитро Ремпель не заснував партію з «совків». Без Путіна, судячи з усього, тут не обійшлося.
У моєму дитинстві в таджицькому Ленінабаді по сусідству жила сім\’я поволзьких німців – Роза і Карл, двоє їхніх синів – Саша та Артур. Їх батьків виселили в 41-му з Енгельса, спочатку відправили на Урал, потім в Таджикистан – будувати первісток атомної індустрії в Чкаловську. Маленькими Саша та Артур часто грали з хлопцями в «войнушку», а Карл за ними доглядав з балкона, не заважав. Одного разу почув, як Артур йшов в атаку зі словами – «бий німців». Карл не міг заспокоїтися кілька днів. Років через шість вони виїхали в Німеччину: Карл незабаром захворів і помер, Роза досі шле посилки друзям в Таджикистан. Одного разу я її запитав по телефону – не хоче повернутися? Роза мовчала кілька хвилин, зітхала, потім відповіла – в тій країні було дитинство, але знущань я більше не переживу.
Я не ставив за мету проводити журналістське розслідування, але ланцюг збігів здавався цікавим. І я спробував дізнатися, хто такий Дмитро Ремпель. Для початку зібрав цікаві цитати.
«Ми віддаємо собі звіт, що, лише увійшовши в структури влади і отримавши депутатські мандати, знайдемо трибуну, де зможемо озвучувати наші проблеми, координувати наші дії і вносити законодавчі пропозиції. А кінцева мета – бундестаг. При цьому ми не говоримо про якесь далеке майбутнє, а ставимо чіткі реальні терміни».
«Берлін не афішує збиток, нанесений економіці антиросійськими санкціями, при цьому величезна кількість німецьких фірм змушені були визнати себе банкрутами через санкційну політику Німеччини. Німецький бізнес активно та з великою зацікавленістю стежить за тим, що відбувається в Криму. На жаль, не всі можуть або хочуть приїхати сюди з різних причин, в тому числі і з тих причин, що якісь ставляться палки в колеса або люди можуть позбутися якихось контрактів, які у них є».
«Моя думка, що незважаючи на те, що приїхали російські німці, багато корінних німців все ще пам\’ятають війну і, напевно, тут ставляться до нас як до росіян. Не розрізняючи тих, хто приїхав по єврейській лінії, а хто по німецькій – для них ми всі росіяни… ми активно працюємо і з іншими групами населення, які більше тяжіють за своїм уподобанням до Росії або якось пов\’язані з колишнім СРСР. Були дзвінки з підтримкою, і деякі старі люди навіть зі сльозами на очах нам кажуть: «Ми не думали, що колись дочекаємося, що тут у нас буде партія, за яку можна буде голосувати, куди можна буде звернутися, говорити російською мовою, і щоб тебе зрозуміли і підказали щось».
Дуже цікава комунікаційна активність партії. В записі «ВКонтакте» публікуються короткі звіти про поїздки Дмитра Ремпеля і його правої руки Олександра Штайнле по Німеччині, про зустрічі з населенням, вельми схожі на звіти радянського стилю. Там же публікуються новини, чомусь зі стрічок державних російських агентств, багато фотографій про «поганих емігрантів» з мусульманських країн, багато карикатур на Меркель. 2 грудня минулого року Дмитро Ремпель розміщує фотографію, на якій він з італійським комуністом Джульєтто К\’єза, активним прихильником Путіна.
Вся стрічка, як і її дзеркало в «Однокласниках», являє собою набір штампів, якими користуються російські представники «руського міра». Ще смішніше стає, коли розумієш, що це роблять німці, які втекли з СРСР або Росії.
Радянські біженці проти сучасних біженців – таке в голову може прийти тільки чекістам. Цікава і прихильність до Ремпеля з боку прокремлівських сайтів.
Якщо ви спробуйте зайти на сайт партії, то без авторизації це буде неможливо. Дивна «відкритість» об\’єднання людей, що прагнуть жити краще і в демократії. Правда, у випадково знайденій програмі партії цілі описані досить дивно: наприклад, «Основна мета партії – внести свій внесок в загальногромадянський діалог з урядом, а також в політичне і соціальне життя суспільства, з турботою про майбутнє країни та її перспективи розвитку. Ми прагнемо відкрити для російськомовних земляків та інших іммігрантів реальну можливість рівноправної участі у всіх сферах суспільного та політичного життя Німеччини».
Конституція Німеччини надає усі права без винятку, в тому числі і фольксдойче, а щоб інтегруватися повністю – і в політиці, і в економіці, то без мови ніяк. У цьому випадку застосовується надійна путінська зброя – «російська мова», яку висувають в якості політичного інструменту.
Чи означає це, що найближчим часом партія «совків» вимагатиме вести засідання Бундестагу російською мовою? І що таке «створення потужного об\’єднання російськомовного бізнесу Німеччини, що групує у собі всі значимі фірми і підприємства земляків, а в перспективі і інших мігрантських спільнот»? Міністерство економіки та енергетики Німеччини повинно мати «російський департамент»? Або міністр повинен завести російськомовну секретарку?
Плани на найближче майбутнє у партії путінських «совків» – участь у виборах дев\’яти земель, вибори до Парламенту в 2017 році з обіцянкою отримати 15 місць, вибори в Європарламент в 2019 році і завоювати 10 місць. Довести кількість членів партії – до 120 тисяч. Останній пункт програми абсолютно безглуздий: «Залучення на свою сторону основної маси мігрантів, що проживають в Німеччині, і посилення впливу на процеси, що відбуваються всередині громад». Зрозуміло, що за німецькими законами партія «совків» побоялася уточнити, яких саме емігрантів вони мають на увазі, але не приховують, що вони протистоять біженцям з Сирії. Точніше, вони не приховують цього, – тільки емігрантам з Сирії, цілеспрямоване протистояння їм та боротьба з ними.
Звідки ростуть вуха у партії «совків» ніби й так зрозуміло – за висловлюваннями, публікаціями, численним фотографіям прихильників і шанувальників. Виявилося, що історія ідеї створити партію більш давня – з 2007 року, коли Путін, перед тим, як піти на відпочинок – на посаду прем\’єр-міністра, проголосив будівництво «руського міра», щоб повернутися через чотири роки президентом та вождем. У газеті «Голос Батьківщини» (газета видається з 1955 року під контролем КПРС і КДБ) в липні 2007 року було опубліковано інтерв\’ю з Євгенією та Дмитром Ремпелем – «Час об\’єднуватися!». Вони були представлені як керівники громадського об\’єднання «Атлант». Не спортивної, зареєстрованої в Кельні за адресою Clevischer Ring 93, 51063, а саме громадської організації. Євгенія Ремпель розкрила плани: «Ми давно готувалися до нього (I Всегерманський з\’їзд російських співвітчизників). Але після того, як тему співвітчизників підняв Президент Росії Володимир Путін, вирішили, що час діяти – об\’єднувати співвітчизників. Російський мир роз\’єднаний».
Об\’єднувати «руській мір» взявся уродженець Харкова, який народився 3 січня 1978 року, закінчив Харківську державну академію фізичної культури за спеціальністю «волейбол». З 1995 року мешкає у Кельні, з 2003 року Дмитро Ремпель керує спортивною організацією «Атлант». Дивний збіг, але в минулому році точно такий же спортивний персонаж спостерігався в Греції – керівник спортивного товариства «Ахіллеас» Марк Іліадіс, який насправді – політичний діяч, який приймав участь на останніх виборах від АНЕЛ, правоцентристської партії «Незалежні греки».
Марк Іліадіс відомий своєю проросійською позицією та інтерв\’ю в березні 2015 року, в якому, зокрема, сказав: «Так, ми в Греції солідарні з Росією, тим більше в цей важкий момент, в зв\’язку з подіями на Донбасі. З гордістю греки одягли георгіївську стрічку. Ми пишаємося цим, ми завжди з Росією». У радянському минулому Марк Іліадіс служив у спецназі МВС. Приблизно так само, чекісти були покровителями бійцівських клубів та напівтаємних секцій з дзюдо і карате, а потім спортсменів використовували для залякування політично активних громадян.
Німці з Таджикистану, які живуть у Німеччині, до цього часу відзначають свято «Навруз», казахстанські німці готують бешбармак, німці з України співають українські пісні, і тільки російські німці люблять Путіна. Напевно, це і є прояв поваги до культур різних народів, серед яких довелося жити німцям. Я не узагальнюю, знаю, як багато німців-фольксдойче не люблять «совків», але любителі Путіна є, і вони активні, а страшніше совкових активістів не відшукати.
Так, всього за кілька років з ідеї зібрати україномовну бібліотеку і організувати гуртки за інтересами вийшла невелика партія, яка зараз так потрібна Путіну. Точніше, об\’єднання радянських німців, як би смішно не звучало це словосполучення.