Про візит Президента Порошенка до Туреччини і підписані там документи вже сказано немало…
На сьогодні точно зрозуміло, що й українці і турки дещо більші європейці, ніж деякі члени ЄС, а що вже говорити про стримання російської загрози, безпосередня оборона європейських кордонів, що випала на долі двох держав і народів робить їх дещо більш ніж союзниками. Мова може бути про паритетне технологічно-оборонне партнерство, а наявність спільного ринку, та населення сумарно співставного з ринком та населенням Росії, формує зовсім інші баланси на сході Європи. Адже турецька армія — одна з найсильніших армій світу. За спиною Туреччини — ще й перспектива спільних проектів із Саудівською Аравією. Тобто, на поверхні виключно позитиви від співпраці з Туреччиною.
Але в тіні закладений ще один сценарій, котрий лякає Росію не менше від військових сценаріїв. Це — фактор Вселенського Патріарха Варфоломея і його роль у Відновлення єдиної помістної церквим в Україні, адже обєднана Українська церква стає найбільшою православною церквою Світу, бо скільки б формально Чистой переулок не створював митрополій, російське населення так і не стане ближчим до церкви ніж у часи Хрещення Руси-України . З постанням Єдиної помістної церкви в Україні зникає ідеологічна основа російського імперства. Тож таким важливим був візит Президента Порошенка у Фанар, і нехай результати цього візиту не дають такого бажаного швидкого ефекту як в оборонній чи авіаційній галузях, але контакти з Фанаром із перспективою створення представництва Патріарха Варфоломея у Києві, котрий у вселенському православії фігурує не інакше як Єрусалим-на-Дніпрі, переводить РПЦ у формат загумінкової агресивної сервільної структури, котра понесе моральну відповідальність за нинішню російську агресію на століття вперед. Зміст зустрічі Президента зі Вселенським Патріархом,можливо, малозрозумілий для широкого загалу, але фахівці з релігійних питань звертають увагу на той факт, що Президент України апелював до Варфоломія Першого як до Предстоятеля Церкви-Матері: «Я дуже вдячний Патріарху за постійну турботу, постійну молитву про Україну, її процвітання, про мир на українській землі, за постійну допомогу, яку Мати-Церква надає Україні».
Рівно як і сам Патріарх зазначив, що «церква Константинополя є материнською церквою української нації».
Це спільний месидж Києва та Константинополя Москві, де українську церкву вважають «дочкою» Москви.
Це знак того, що проблеми українського Православ\’я та подолання розділення Київ вже ніколи не вирішуватиме з Москвою. Це питання наших стосунків із Вселенським Патріархом.»
Відомо, що до завершення Восьмого Вселенського Собору, котрий відбудеться у червні від 19 до 27 на Криті, місце компромісне обране заради участі РПЦ в Соборі, але схоже,що після цього компромісу роль і місце РПЦ почне сутєво переглядатися. Так Грузинська церква вже сформувала окрему думку щодо такого документа як «»Відносини Православної Церкви з іншим християнським світом», і хоч в питаннях ставленнян до шлюбу в Грузинської церкви позиція схожа на позицію РПЦ, в подальшому не багато що поєднуватиме ці церкви, окрім приналежності до православя. Адже сама РПЦ в окупованій Абхазії створює небезпечні сценарії для майбутніх відносин.
Тому Фанар вже зараз думає про майбутнє, а без Єрусалима-на-Дніпрі роль Патріарії навряд чи підсилиться. І тут вже інтерес Церкви співпадає з інтересом світської влади і в Україні і в Туреччині . Наступним кроком має стати відкриття представництва Вселенського патріарха у Києві….