Треба виправляти помилки, а не хвилю піднімати.
Пішла у фейсбук розгонка (почав її Мустафа Наєм) стосовно якогось страшного рішення ПАРЄ, яка «рішуче засудила» закон «про партійне рабство». Так от. Рішуче засудив той закон Мустафа, Лещенко, ще ряд людей (я в їх числі), але не ПАРЄ. Давайте навіть стосовно негативних речей зберігати об\’єктивність. Насправді ж, невдоволення й сумніви стосовно відповідності цього закону європейським принципам висловили два члени моніторингової місії, до того ж (наскільки здогадуюся) з подачі саме Мустафи чи Сергія, що цілком нормально. Такі заяви щодо наших подій звучать ледь не щотижня.
Просто є суттєві зауваження. А далі процедура наступна. Українська сторона може й не звернути уваги на таку заяву, але це найгірший варіант. Оскільки заява не є офіційним рішенням Ради Європи, то вартувало б провести неофіційні консультації й узгодити позицію. Якщо цього не станеться, то моніторинг (а чому не наші депутати? Вони мають таке право) може звернутися до Венеційської комісії. Її висновки для нас — це вже офіційна позиція. Їх теж можна ігнорувати, але тоді питання може розглянути ПАРЄ й винести вже зобов\’язуюче рішення або ввести проти нашої делегації санкції.
Думаю, що до цього не дійде, тим більше, що такі норми діяли в нашому законодавстві до 2007 року. Саме згідно з ними БЮТ і Наша Україна «обнулювали» свої списки щоб досягнути розпуску парламенту. Тоді це не турбувало ні ПАРЄ, ні Мустафу Наєма, ні Сергія Лещенка. Адже тоді цей закон застосовували, щоб припинити узурпацію влади й скуповування депутатів Партією регіонів. Дострокові вибори тоді таки відбулися, але не через скорочення числа депутатів нижче 300 чоловік (конституційна норма), а завдяки домовленості Ющенка, Януковича й Мороза. Дійсно, після дострокових виборів Янукович втратив прем\’єрство, а ПР більшість. Але регіонали (а не ПАРЄ й активісти-демократи) як компроміс тоді добилися скасування цієї норми.
На мій погляд, цей закон антиконституційний (я про це тут уже багато писав і говорив у ефірах), тому Наєму й його колегам треба було звертатися не в ПАРЄ, а в наш Конституційний Суд. Чому вони досі цього не зробили?! Але як компроміс із ПАРЄ міг би бути вибраний варіант, коли партія не позбавляє сама кандидата його місця в списку, а може звернутися в суд і, за наявності конкретних, виписаних у законі фактів, саме він зобов\’яже територіальну виборчу комісію чи ЦВК виключити такого кандидата зі списку.
А то тут уже: «Зрада! Все пропало!» Просто працювати й виправляти помилки треба, а не хвилю піднімати…