Це – 10 відсотків від Держбюджету.
Наприкінці лютого 2016 року Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства презентувало Концепцію Фонду Енергоефективності.
У прелюдії, зокрема, зазначається, що одна з основних проблем енергетичного сектору в Україні полягає саме в опаленні житлового сектору, де втрачається ~60 % енергії, або 3 млрд дол. щорічно.
За умов стійкого фінансування та ефективного управління можливо досягти більше ніж 1 млрд м3 природного газу щорічної економії через три-п’ять років.
Вирішення таких завдань вбачається у створенні та функціонуванні Фонду ЕЕ. Його діяльність повинна покращити торговий баланс, зменшити тиск на обмінний курс національної валюти, стимулювати внутрішній ринок річною ємкістю до 2 млрд євро, створити до 100 тис. робочих місць, збільшити податкові надходження до бюджету до 500 млн євро щороку.
Щорічні втрати від надмірного споживання без реального стимулу для економіки оцінено в $3 млрд ($ 2,5 млрд витрат на імпорт газу, менше $1 млрд витрат бюджету на енергетичні субсидії).
Визначено потреби за секторами споживання та потенційну економію:
— багатоквартирні будинки потребують капвкладень на суму $ 17 млрд, що потенційно забезпечить 2,3 млрд м3 природного газу;
— індивідуальні будинки потребують $ 28 млрд та потенційно забезпечать економію в 4,7 млрд м3 природного газу;
— заміна індивідуальних котлів на більш ефективні – відповідно $ 4 млрд та 1,7 млрд м3 природного газу.
Загалом потреба у фінансуванні становить $ 57 млрд (що орієнтовно становить 1 500 трлд грн, за поточним курсом, або 100 % ВВП України 2013-2014 років ), що матиме наслідком економію в 11,4 млрд газу.
Як вбачається з наведених розрахунків, фактично за час функціонування фонду та реалізації визначених ним стратегічних цілей через нього буде профінансовано в загальній сукупності проектів на суму понад $ 50 млрд.
Таких коштів на сьогодні немає в бюджеті, а відповідно, фінансування цих програм ляже переважно на плечі іноземних донорів.
Про те, наскільки ефективно працює Україна з відкритими іноземними інвесторами, кредитними лініями та грантами, красномовно свідчать дані, які наводилися в одному з інтерв’ю директором Світового банку у справах Білорусі, Молдови, України Чімяо Фан. Так, із його слів, з кредитного пакета в $ 2,8 млрд Україна в 2015 році використала тільки $ 100 млн, що рівнозначно 4 %.
Вкрай низька вибірка таких кредитів може свідчити про те, що ті вимоги, які ставляться СБ до проектів, аби вони були профінансовані, є такими, яких представники наших міністерств не намагаються виконати, що свідчить або про їх низький кваліфікаційний рівень, або ж про те, що кошти, виділені на такі проекти, складно витратити, бо потрібно звітувати про кожну витрачену грошову одиницю.
Як наслідок, механізм використання коштів, які залучатимуться в межах потенційного Фонду ЕЕ, не може бути простим. Більше того, інвестори не мають наміру довіряти ці кошти в управління вітчизняним фахівцям. Загалом це закономірний результат тих процесів, які відбуваються в країні протягом останніх двох років.
Попри зрозумілу необхідність міжнародної фінансової допомоги, участь держави у фінансуванні Фонду ЕЕ також передбачена, причому в доволі цікавий спосіб.
Так, у презентації зазначається, що заходи енергоефективності вимагають значних капітальних вкладень, водночас бюджет України витрачає величезні кошти на виплати субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг – за прогнозами МВФ, потреба в субсидіях ЖКП може сягнути до 80 млрд грн у 2017 році (або 10 % від державного бюджету).
Дуже цікавий прогнозний показник на 2017 рік, враховуючи те, що на поточний рік у бюджеті передбачено 35 млрд грн – через зростання тарифів, а також кількості їх отримувачів (а цей факт дійсно матиме місце в силу того, що реальні доходи населення за результатами 2016 року зменшуватимуться з огляду на девальвацію та інфляцію) видатки бюджету на вказані цілі будуть збільшені більш ніж удвічі.
Разом з тим, ознайомившись, як фінансуватиметься Фонд ЕЕ за рахунок державного бюджету, можна припусти, що ці показники будуть свідомо роздуті для подальшого освоєння коштів, виділених на енергоефективність, але про це далі.
Модель, яку пропонує Міністерство, рекомендується з такими елементами:
— донори надають початковий імпульс діяльності Фонду ЕЕ через грантові (неповоротні) внески в перші 3–5 років діяльності;
— наповнення Фонду ЕЕ здійснюється за рахунок періодичних внесків із державного бюджету та повернення фінансування (пільгові кредити).
При цьому, у Фонді ЕЕ передбачається створення щонайменше двох рахунків для зарахування коштів: українського та донорського.