В Одессе активисты использовали привычное «оружие» Майдана.
За прошедшие два года мы не противопоставили ватнопропагандистской машине в вопросе одесских событий 2014 ничего серьезного, поэтому я вынужден вернуться к теме, затронутой позавчера – даже рискуя в чем-то повториться. Для наглядности сравним те события с бесланскими, где так же погибли мирные граждане. В чем принципиальные различия?
1. Масштаб трагедии. Количество пострадавших в Беслане различается на порядок, но оно и близко не напоминает Одессу по освещению в россСМИ. Впрочем, когда чекистов и чекистанцев волновали собственные погибшие граждане, если иного не требуют нужды пропаганды?
2. Стороны. В обоих случаях с одной стороны мы имеем сепаратистов. Но в Северной Осетии им противостояло государство РФ, а в Одессе – проукраинские активисты. Именно поэтому дискурс «послемайданная власть против граждан» – всего лишь русский пропагандистский трюк, а дискутирующие в этом ключе с ватой невольно подыгрывают московитам. Следовательно, и ответственность за жертвы государственной власти: в РФ – прямая, в Украине – косвенная, как на не обеспечившей порядка. Впрочем, к этому мы еще вернемся.
3. Умысел. Начиная свою «операцию» (в том числе, обстрел здания школы в Беслане из танка и РПГ), российская власть отлично отдавала себе отчет, к скольким невинным жертвам, в том числе, среди детей, это неизбежно приведет. В Одессе же активисты использовали привычное оружие Майдана – коктейли Молотова и шины, бывшие всегда исключительно оружием обороны. Задача ставилась – выкурить из здания пророссийских титушек, которые напали ранее на мирное шествие футбольных болельщиков. Никоим образом проукраинские активисты не могли спрогнозировать, что значительное количество горючих материалов, принесенных в здание и образовавшаяся там воздушная тяга создадут условия, когда капитальное каменное здание вспыхнет как спичка и люди изнутри не успеют эвакуироваться.
4. Ответственность. Единственный повод задуматься об умышленности произошедших событий дает судьба главмента Фучеджи. Кроме массы фото- и видеодоказательств, что он и руководимые им подразделения четко занимали в противостоянии сторону пророссийских сил, есть главный аспект этой истории, о чем я уже писал. Именно он, Фучеджи, был главным уполномоченным лицом государства Украина в тот день и в тех событиях. И факт, что сразу после них он сбежал в Россию и там его не судят (или не передают с этой целью Украине) – при многократных утверждениях, что совершено преступление против человечности – дает безальтернативный ответ на вопрос, чьи приказы он в тот день исполнял.
Так что, при всех различиях между бесланской и одесской трагедиями, есть в них и нечто общее – за обеими стоит Кремль.
П.С. Для тех, кто не следил или забыл: штурм школы в Беслане вовсе не был безальтернативным. Президент Аслан Масхадов вызвался тогда приехать на место и освободить заложников, не требуя взамен ничего. Но чекисты предпочли штурм с убийством многих сотен людей.
5 комментариев
Перестаньте посипати голову попелом . 2 травня 2014 р.Одесу хотіли зробити Лугандонією , не вийшло і не вийде . Наше місто не віддамо на поталу ніяким бандюгам . Слава Україні !! Одеситам слава !! Хай мир і злагода будуть на наші землі . Христос воскрес !!!
Всех рашистов-соплистов, сталинистов, путинистов одесских — в Рашу, чтоб не пачкали море и одесские мостовые.
Фоцы-бандерлоги,я "п" не выговариваю,мажьте кол салом шоб приятнее.Он медленно, но уверенно входит вам в опу.Писец уже близок!
Герои малыми жертвами не дали вооруженным рашистам-террористам сделать из Одессы лугандон. Все просто и понятно: патриотов наградить — коллаборационистов наказать. Делать из вооруженных террористов невинных жертв абсурдно.
В цілому можна було б погодитися з Карлом Волохом, крім найголовнішого питання трагедії в Одесі 2 травня 2014 року: причини загибелі більше 40 чоловік у Будинку профспілок. Тобто, під сумнівом залишається останнє речення пункту «3» його статті, де винною стороною є «проукраїнські активісти», невмисні дії яких призвели до цього вбивства. Всі два роки ніхто не розглядає версію, що наводилася раніше (у тому разі мною в коментарях до статей різних сайтів) – про здійснення спецоперації групи російських диверсантів із Придністров'я. Які підстави для такого висновку? Перше, це пози загиблих у вогні людей, які могли бути такими лише у випадках смерті цих людей до вогневого контакту з тілами (це підтвердить будь-який спеціаліст опікового центру). Друге, на поверхах, де були знайдені тіла загиблих, не має жодних ознак (наприклад, слідів сажі) відкритого вогню на підлозі, стінах, стелі, вікнах тощо. Третє, що (правильніше казати – хто) примушувало людей пригати з верхніх поверхів на асфальт та гинути таким чином, якщо жодних логічних причин для цього там не існувало (не було вогню, отруйного газу тощо). Четверте, хто з керівництва правоохоронних органів після трагедії дозволив спотворити місце подій у Будинку профспілок, що дозволило завербованим спільникам російської диверсійної групи (РДГ) зачистити сліди роботи цієї групи, що залишилися.
Коротко про версію роботи ДРГ. Співпраця (інструктажі, фінансування та озброєння) з довіреними активістами Антимайдану та керівництвом правоохоронних органів щодо плану дій на 2 травня 2016 року: провокації в центрі Одеси з вбивствами Євромайданівців з метою спрямування гніву проти табору біля Будинку профспілок, а також «логічного спасіння» людей в Будинку профспілок, де все було готово для здійснення головної задачі ДРГ. Орієнтовний склад ДРГ– № 1 – з ручними балончиками отруйного газу – на кшталт того, який використовували спецслужби РФ в московському Будинку культури, відомого як «Норд-Ост»), № 2 – під страховка № 1 і надання потрібних поз трупам, № 3 – робота з ручним огнеметом, № 4 і № 5 – група прикриття з вогнепальною та спеціальною зброєю миттєвої снотворної дії. Зовнішній вигляд ДРГ (під час виконання завдання) – санітарна група в халатах і кисневих масках, в різних кінцях кожного поверху ДРГ прикривали від зайвих очей озброєні бойовики. Після виконання спецзавдання ДРГ у формі правоохоронців та/або санітарів чи поранених вийшли із Будинку профспілок і через декілька годин були вже на території Придністров'я. Всі свідки звичайно були ліквідовані: або падали зверху, або становилися загиблими.