Чи має українська журналістика право на лицемірство

Є межа, яку нікому не можна переходити.

Неможливо навіть уявити собі ситуацію, у якій грузинський журналіст акредитується при владі Абхазії і Південної Осетії. Але право українських ЗМІ акредитуватися при «ДНР» та «ЛНР» чомусь не викликає сумніву у частини моїх колег.

Так ось, дорогі мої, у вас немає такого права — скільки заяв і петицій ви б не підписували. Ані громадянського, ані професійного, ані людського.

У вас є лише одне право — право на лицемірство і дворушництво, яким ви підміняєте чесну журналістику.

Саме завдяки цій підміні, у якій живуть тисячі ваших глядачів, читачів і слухачів, ми і продовжуємо знаходитись в океані брехні.

Саме ви створили систему, в якій брехня — це правда, приватне — це громадське, зрада — це професійний обов\’язок.

Так не можна. Не можна акредитуватися в міністерствах колабораціоністів і запевняти, що це для блага читачів.

Не можна стверджувати, що якщо іноземцям можна, то вам — і поготів.

Ви тут не іноземці, ви тут — громадяни.

Вам повинно бути соромно хоч іноді. Хоча б вдома, якщо не в ваших редакціях.

Я, чесно кажучи, втомився перебувати в одному професійному цеху із лицемірами.

Ваша брехня — пляма на нас усіх. Саме через вас доводиться роками вислуховувати докори в лицемірстві і продажності.

Ви йдете в бізнес, в депутати, в активісти — а ми залишаємося в забрудненій вами професії.

Але є межа, яку не можна переходити навіть вам — це кордони нашого суверенітету, межа між життям і смертю, стандарти професійної та національної честі.

Джерело