ФСБ погано підготувалась до інсценування.
Відео «зізнань» затриманих осіб у Криму, яким російська влада інкримінує підготовку до терактів, показав телеканал «Росія-24».
Ось що впадає у вічі у цих фрагментах запису.
З відео допиту Ридвана Сулейманова (кримський татарин, якого заарештували, за повідомленням Рефата Чубарова, ще три тижні тому):
1. Названа адреса мешкання – м. Запоріжжя, б. 168, кв. 32, законспірована. Спробуйте знайти цей будинок на електронній мапі Запоріжжя, або на інших ресурсах: «Мета», «Маріа», чи «Google maps». Розробники версії про теракт промахнулись, Сулейманов не знає своєї адреси, чи згодом повідомлять, що це секретна будівля ГУРу, у якій й готують «підривників» для закидання на окуповані території? Поки відмічаємо цей дивний факт й продовжуємо шукати відсутній на мапах будинок. У цьому нам можуть допомогти мешканці Запоріжжя.
2. Сулейманов повідомив, що за наказом київського куратора, виїхав у Сімферополь, знайшов потрібну військову частину, порахував кількість техніки і встановив, її специфікацію. Нагадаю, що військова частина – це не зоопарк, куди можна приїхати й порахувати кількість ведмедів й мавп. Теоретично, за допомогою драбини, оптичних приладів й коптера можна було б спробувати порахувати кількість «праздно шатающихся прапорщиков» по території частини. Але для того, щоб потрапити в ангари з технікою, треба було б провести значно складнішу спецоперацію. Цікаво, на якій хвилині спостереження агент української розвідки в окупованому Криму опинився б у військовій комендатурі? Можливо, кримському татарину Сулейманову просто пощастило: він потрапив на якийсь святковий «день відкритих дверей», або виборов приз місцевої радіостанції – екскурсію військовою частиною, під час якої йому люб\’язно відкрили й показали ангари з технікою? Щоправда, я про такі дні й про екскурсії не чув.
3. Розповідаючи про мінування громадських об\’єктів, Сулейманов розповідає про критерії місця «закладки» вибухівки: «труднодоступность и легкость закладки» (хронометраж – 6:56). Так перше, чи друге? Я знаю, що таке слова-оксюморони. Наприклад, гарячий лід. Але в даному разі, треба визначатись: «труднодоступность или легкость».
4. Сулейманов розповідає про завдання закласти муляж вибухового пристрою, зателефонувати в правоохоронні органи, подивитись за діями силовиків, все це сфотографувати й передати фото своєму куратору. Себто, іншими словами, «диверсант» мав організувати навчальну тривогу для охоронців аеропорту. Аби не спали, й несли службу бадьоро та пильно. Згідно статуту. Якось дивно виглядає це завдання – чи справді Київ планував організовувати антидиверсійні тренування окупаційних силових органів? Я б краще тренував своїх силовиків, які охороняють інфраструктуру у Києві, та інших містах України. Ну, тут я, можливо, чогось не розумію, оскільки не є спеціалістом з організації диверсій.
5. Людина у кадрі говорить якоюсь дуже казенною, «пташиною» мовою. Ніби читає написаний йому протокол. Якимись, даруйте, мєнтами. Навряд чи в розмовній мові зазвичай говорять: «Я посетил Центральний автовокзал». «Посетить» щось може президент. Чи прем\’єр. Звичайний підривник і бомбіст, швидше скаже: «Я приехал на вокзал». Виникає стійке відчуття, що Сулейманов читає заготовлений текст. Можливо – з телесуфлера. Посилює це враження збій у промові (хронометраж 07:41), коли затриманий сказав: «самодельных взрывчатых устройств» и тут же перечитав (?): «э-э-э самодельных взрывных устройств». Таке часто трапляється, коли людина щось читає й автоматично виправляє неправильно прочитане слово.
6. Далі «диверсант», згідно озвученої легенди, зробив все, від нього залежне, щоби бути розкритим і таки точно потрапити до рук ФСБ. Після закладки вибухівки він поїхав… на місце запланованого теракту, зробив 5 фотознімків, ну і, зрештою, був заарештований. Цілком прогнозований фінал. Дуже дивно, що Сулейманова не попередили його куратори, що знімати на режимних об\’єктах, буквально нафаршированих камерами спостереження й охоронцями (ще раз нагадаю, що йдеться про окупований і максимально мілітаризований нині Крим) – таких, як аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції, мостові переходи, шляхопроводи, й ін. – це вершина легковажності для справжнього, а не фейкового розвідника. І прямий шлях на допит спецслужб. З усією ретельною перевіркою підозрюваної особи. Натомість, навіть дилетантам відомо, що затримуватись на місці події заборонено. Бо підрозділи силових структур мають спеціального оператора, який знімає все, що відбувається НАВКОЛО. Щоб отримати повний реєстр осіб, які перебували там безпосередньо після того, що сталося. Або могло статися. Для розслідування це вкрай важливо. Себто, затриманий ФСБ-шниками Сулейманов сам, по-суті, їхав здаватись спецслужбам.
Андрій Захтій.
Про особу двічі судимого рецидивіста на прізвисько «Зая», з яскравою анти-українською позицією, вже розповів Антон Геращенко, тож повторюватись не буду. Захтій колоритно описав моторошну історію про те, що йому телефоном наказали прибути до кладовища, о 12-й ночі, забрати звідти групу людей з вантажем й нікому ні про що не розповідати! Як вам цей фільм жахів? Просто вищий пілотаж агентурної роботи! Тобто, «розвідники-диверсанти» зробили все, аби привернути до себе увагу – група чоловіків з вантажем пересувалась «черной, черной ночью, на черном-черном кладбище». І це – у нашпигованому ФСБ-шниками, їхніми інформаторами й військовими РФ Криму. Для довершеності картини не вистачає лише опису того, як «мертві з косами стоять обабіч дороги». Це ж лише розумні розвідники роблять все, аби злитись з натовпом і не привертати до себе уваги. Вони призначають зустрічі не вночі на кладовищі, а серед білого дня, в кав\’ярні. Це якось менш підозріло. І не рекомендують тримати в руках журнал «Огонек», бо це вже відпрацьований прийомчик. А коли помічають стеження, то не тікають, не вискакують в останній момент із вагону метро, а роблять все, щоб ніхто не запідозрив, що вони знають про «хвіст» – купують морозиво, йдуть у кіно, займаються сексом. Щоб все, як у людей, а не у розвідників й диверсантів, з їхніми кіношними паролями, явками, погонями й перестрілками. Але о 12-й ночі й на кладовищі…Та ще із стріляниною. Дуже романтично. Джеймс Бонд відпочиває. Ну, і остання фраза: «Я осознаю, что выполнял приказы военной разведки Украины», думаю, також не випадкова. Мабуть, у «диверсантів» на автоматах і металевих касках від «Укроборонпрому» були наклеєні стікери із логотипом і назвою «контори». Щось на кшталт: «Ніхто крім нас. Військова розвідка України». Або «група людей із вантажем» під час нічної зустрічі на кладовищі коротко так, по військовому, відрекомендувалась й доповіла про мету відрядження (не посміхайтеся – далі з\’ясується, що у них були посвідчення про відрядження), простому кримському перевізнику – рецидивісту з жорстким анти-українським бекграундом. Дуже «логічна» історія. Як сказав «Горбатий» у відомому радянському кіношлягері, «складно излагает» рецидивіст із стажем.
Ну, і на останок, про «свідків».
З відео допиту Алієва (далі нерозбірливо) Рустемовича. Людина у кадрі розповідає про «диверсанта», який намагався продати підприємству в Армянську електро-технічне обладнання – всілякі датчики тиску й температури. Після презентації, один з «диверсантів» попросив… поставити йому печатку на посвідченні про відрядження. Мабуть, щоб максимально засвітитись. Ну, і в штаб-квартирі Головного Управління Розвідки потім провести все документально, через бухгалтерію, аби не звільнили з роботи за прогул. Мовляв, не на морі прохолоджувався, а займався диверсійно-підривною роботою: електротехнічну продукцію просував на окупованій території. Логічно? Ця клята бюрократія, ці суворі тьоті в кабінетах, «палять» навіть професіоналів розвідки. До того ж, у посвідченні про відрядження, були, нібито, прописані російською мовою старі, до-окупаційні, українські назви підприємств. Дивно, що у «диверсанта» ще вистачило клепки заховати парашут, радіостанцію, й армійський гумовий човен. При цьому «свідок» робить довгі паузи, підкочує очі до стелі, згадуючи фактаж. Можливо, тому, що подібний текст не одразу запам\’ятовується.
Звісно, це дуже швидкий аналіз відео, яке поширив російський телеканал «Росія-24». Впевнений, що фаховий погляд криміналістів, вибухо-техніків, психологів, лінгвістів, дав би значно розгорнутішу й більш кваліфіковану оцінку продемонстрованому відео. А, можливо, й відповідь на деякі важливі питання у цій, «каламутній» справі.
Висновки:
Почнемо з російської версії. Про те, що українські силові структури готували теракти. Тоді доведеться спробувати уявити собі прорив «диверсантів» з посвідченнями про відрядження у кишенях й контрабандним електрообладнанням у рюкзаках, під прикриттям артилерійського обстрілу. «З метою зриву курортного сезону на окупованому півострові». В середині серпня, коли люди, зазвичай, вже змотують вудки, здувають матраци, складають парасольки і їдуть готувати дітей до школи. І ще цікавий нюанс, на який ніхто не звертає уваги: все це – після офіційного звернення окупаційної влади, яка закликала туристів не їхати на півострів у зв\’язку з його перевантаженістю (!). Просто відверта змова українських «диверсантів» з окупаційною адміністрацією Аксьонова, які спільними діями вирішили «розвантажити» окупований Крим від туристів. Встигаєте за сюжетною лінією? Президент Росії Володимир Путін встигає. Відверто погрожуючи Україні. Якщо далі розглядати російську версію, доведеться визнати, що підготовка спецоперації Києвом була не просто поганою, чи провальною. Вона була такою, щоб «диверсантів» демонстративно взяли під час підготовки цієї «акції». Тоді дуже важко виключати, що хтось у Києві діяв синхронно із московськими спецслужбами. Тобто, якби така показово-провальна акція справді існувала би, тоді йшлося би про сплановану спецоперацію, заради якої Кремль засвітив своїх «кротів», інкорпорованих в українські спецслужби. Це питання до української Служби Безпеки.
Натомість, схоже, ми стали свідками початку серйозної, багатоходової провокації проти України. Ланцюгами якої, можливо, стало вбивство Павла Шеремета у Києві, «холостий» замах на одного з лідерів бойовиків – Ігоря Плотницького у Луганську, фальсифікація підготовки терактів у Криму. Розгортання диявольської багатоходової комбінації може призвести до багатьох небажаних наслідків. Нажаль, ми всі занадто розслабились – гібридна війна у розпалі. Нам треба це збагнути й діяти адекватно.