Висуваються причини від невчасності питання до його неконституційності.
Згідно соціологічних опитувань, дві третини українців вважають, що Мінські домовленості не вирішують проблему і приблизно стільки ж вважають, що Україна має виконати їх пункти.
Досягнута недавно домовленість, яку вже можна назвати «Мінськ-3», свідчить про те, що Росія і Україна ні про що, окрім нової спроби відведення військ, не змогли домовитися. Зокрема Росія навіть чути не хоче про контроль України над кордоном окупованої частини Донбасу з Росією.
Фактично Захід змусив Україну та Росію сісти за стіл переговорів і включити до переговорів представників ОРДЛО. Тобто Україна веде перемовини з терористами, причому приховуючи цей факт від громадськості.
Давайте уважно прочитаємо новини від Марчука. Там зокрема є така цитата: «ОБСЄ не може давати команду нікому, вони не комбатанти і не миротворці, а СЦКК – це військові (українські і російські – УП), які мають зв\’язок із своїми штабами і реагувати на порушення». Тут «Українська правда» мусила уточнювати завуальований Марчуком факт про створення СЦКК як про спільний орган з українськими і російськими військовими. А як це могло статися?
В двох випадках:
або Росія визнала свою присутність на Донбасі, погодившись на створення СЦКК зі своїми військовими;
або Україна веде перемовини з сепаратистами-терористами і відповідно створює з ними спільний орган координації. Це зрештою і означає, що Україна веде перемовини з сепаратистами-терористами.
Зрештою, українській громаді і так відомо, що Захід «виламує руки» Україні, щоб вона давно почала вести перемовини з сепаратистами-терористами. І саме тому Росія погодилася на нові перемовини.
Але в усій цій ситуації залишається така маленька проблема – а коли зрештою Захід, російська влада і навіть українська влада зробить український народ також стороною переговорів в Мінську? Ну раз ми вже ведемо перемовини з сепаратистами-терористами, то може і український народ підключимо? Наприклад, запитаємо його на референдумі про долю окупованої частини Сходу України – ОРДЛО.
Кажуть, що цей референдум не буде конституційним, бо ніде в Конституції не передбачено питати думку народу про долю частини своєї території. Ви будете сміятися, але деякі політики справді так вважають.
А в Конституції передбачено, що долю суверенної української території має вирішувати навіть не влада, а не зрозуміло з якими повноваженнями делеговані на переговори її представники? В Конституції передбачено право влади домовлятися про зміну змісту Конституції, як це спробували зробити в «Мінську-1» і в «Мінську-2» і що привело до кривавого протистояння під стінами Парламенту?
Всі ці контраргументи від лукавого. Якщо Україну змусили піти на поступки Росії під тиском Заходу, то Україна має змусити поважати думку свого народу весь світ, Росію і жителів ОДЛО зокрема. Джерелом влади і єдиним сувереном за українською Конституцією є український народ. Питання про цілісність території це питання такої ваги, де без загальної волі народу нічого вирішувати не можна.
Ще кажуть, що цей референдум не на часі, що його потрібно провести вже тоді, коли українська влада про все домовиться з Росією і найнятими нею сепаратистами-терористами. Кажуть, що от колись тоді, коли від волі народу вже нічого не залежатиме, Україна і проведе референдум.
Цього в жодному разі допустити не можна. Референдум потрібен і проводити його потрібно в найближчий час.
Одіозний Медведчук, людина в Україні з незрозумілим статусом, взагалі заявив, що Мінські домовленості це воля українського суспільства, яке має тиснути на владу щодо їх виконання.
Тобто спекуляції на тему підтримки Мінських домовленостей українським народом будуть продовжуватися доти, доки не буде проведений всеукраїнський референдум.
Причому пункти запитань референдуму потрібно сформулювати максимально чітко. Я бачу три таких відповіді (три моделі) про можливу долю окупованого Донбасу.
Отже кожен українець має отримати такий бюлетень для волевиявлення.
«Оберіть будь-ласка один з варіантів, які вважаєте найбільш перспективним для майбутнього України:
Окупована Росією частина Східної України має входити до складу України на тих же правах, що і решта регіонів України. При цьому ми розуміємо, що на повноцінну інтеграцію окупованої території потрібен буде довгий час, але ніякого особливого статусу за окупованими територіями ми весь цей час визнавати не будемо і ми будемо знаходитися в ситуації тліючого конфлікту весь цей час.
Окупована Росією частина Східної України має входити до складу України з особливим статусом. При цьому ми розуміємо, що отримуємо тимчасовий стан спокою, і що автономна територія в складі унітарної України буде плацдармом для подальшого наступу Росії на Україну і для подальшої дестабілізації Росією інших регіонів України.
Окупована Росією частина Східної України має бути виключена зі складу України. При цьому ми розуміємо, що повинен бути проведений новий кордон між Україною і її окупованою частиною, який має жорстко оборонятися, всі економічні стосунки України з окупованою територією мають бути припинені, а за будь-яку контрабанду в обидва боки має наступати жорстке покарання на всій території України.
Можуть бути ще більш повніші контексти кожного питання. Але дуже важливо, що питання мають бути сформульовані саме так, з усіма наявними контекстами, бо вибір українського народу має бути свідомим.
Також можливо вийти на змістовний компроміс всередині правлячого класу щодо об\’єднання першого і другого варіанту в один. Але до цього моменту таке зробити не вдалося.
Україні потрібен референдум про долю окупованого Донбасу. Лише український народ в цілому має право вирішувати долю окупованої території.